побурілий
ПОБУРІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до побурі́ти.
Він має довгі, побурілі від тютюну вуса.
2. у знач. прикм. Який став, зробився бурим.
Рвучкий осінній вітер зривав з дерев побуріле листя (С. Добровольський);
Вже серпень докошує в полі побурілу гречку і золотисті проса (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побурілий — побурі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- побурілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до побуріти. 2》 у знач. прикм. Який став, зробився бурим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побурілий — ПОБУРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до побурі́ти. Він має довгі, побурілі від тютюну вуса. 2. у знач. прикм. Який став, зробився бурим. Рвучкий осінній вітер зривав з дерев побуріле листя (Добр., Ол. Словник української мови в 11 томах