1. Великий тлумачний словник сучасної мови

побурілий

побурі́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до побуріти.

2》 у знач. прикм. Який став, зробився бурим.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побурілий — побурі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. побурілий — ПОБУРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до побурі́ти. Він має довгі, побурілі від тютюну вуса. 2. у знач. прикм. Який став, зробився бурим. Рвучкий осінній вітер зривав з дерев побуріле листя (С. Добровольський); Вже серпень докошує в полі побурілу гречку і золотисті проса (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
  3. побурілий — ПОБУРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до побурі́ти. Він має довгі, побурілі від тютюну вуса. 2. у знач. прикм. Який став, зробився бурим. Рвучкий осінній вітер зривав з дерев побуріле листя (Добр., Ол. Словник української мови в 11 томах