1. Словник української мови у 20 томах

повелителька

ПОВЕЛИ́ТЕЛЬКА, и, ж., книжн.

Жін. до повели́тель.

Мужчина безперервно літає перед нею.., кидаючись до стіп своєї вродливої повелительки (І. Франко);

Обдарована розумом і відповідними хитрощами, жінка знає, що часто ліпше бути посередницею, ніж повелителькою, на яку неминуче падає тягар відповідальності (П. Загребельний);

А за нею дріботить євнух, його недремне око пильнує повелительку, а звикнути до євнушої опіки вона не може (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повелителька — повели́телька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. повелителька — -и, книжн. Жін. до повелитель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повелителька — ПОВЕЛИ́ТЕЛЬКА, и, ж., книжн. Жін. до повели́тель. Мужчина безперервно літає перед нею.., кидаючись до стіп своєї вродливої повелительки (Фр., VI, 1951, 224). Словник української мови в 11 томах