повелителька

ПОВЕЛИ́ТЕЛЬКА, и, ж., книжн.

Жін. до повели́тель.

Мужчина безперервно літає перед нею.., кидаючись до стіп своєї вродливої повелительки (І. Франко);

Обдарована розумом і відповідними хитрощами, жінка знає, що часто ліпше бути посередницею, ніж повелителькою, на яку неминуче падає тягар відповідальності (П. Загребельний);

А за нею дріботить євнух, його недремне око пильнує повелительку, а звикнути до євнушої опіки вона не може (Р. Іваничук).