повертати

ПОВЕРТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док.

1. кого, що. Вертячи, обертаючи, змінювати положення кого-, чого-небудь.

Миттю зіскакує [Безбородько] з ліжка, .. повертає в замку ключ (Ірина Вільде);

Морська хвиля обхлюпала дубок, почала повертати його, похитувати (Ю. Яновський);

Один з чоловіків .. підняв з долу свиту, струснув, повернув у руках на всі боки (Панас Мирний);

Орися повернула до себе обличчя Тимка (Григорій Тютюнник);

// Обертаючи, спрямовувати куди-небудь, на когось, щось.

Брянський негайно наказав повернути на німців усі міномети (О. Гончар);

Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море (Ю. Яновський);

// Обертати що-небудь іншим боком.

– На хоч п'ятака, все рівно. – Дід повернув руку малого, положив п'ятака (Панас Мирний);

Шура підійшла до Шовкуна і повернула йому вушанку зіркою наперед (О. Гончар);

// Рухати, ворушити язиком, рукою і т. ін.

Повернув Нечипір язиком у роті... аж так і є: намацав піввареника, що застряло у кутніх зубах (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Нап'яли братчики вам добру основу, витчуть вам таку сорочку, що ні руками, ні ногами не повернете (П. Куліш).

2. Змінювати напрямок свого руху, робити поворот; звертати.

Корови через рівчак повертають у хліб (С. Васильченко);

Гайдамаки понад яром З шляху повернули (Т. Шевченко);

Вибравшись з міста, колони танкістів різко повернули ліворуч, на південний схід (Іван Ле і О. Левада);

// розм. Заходити, заїжджати куди-небудь, до когось, звертаючи з дороги.

Один купець, – забув, як звати, – Із ярмарку багато грошей віз І до шинкарчиної хати Він повернув і з воза зліз (Л. Глібов);

Кирило повернув до двору. Христя стала, не знаючи, чи йти їй за Кирилом, чи на шляху підождати (Панас Мирний);

// у сполуч. з прийм. з. Іти геть, залишати межі чого-небудь.

Бурлаки мовчки повернули з двора (І. Нечуй-Левицький);

Антін Глущук не дослухав погроз розлюченого німецького пана і повернув з двору (С. Чорнобривець);

// перен. Міняти політику, методи і т. ін.;

// Те саме, що поверта́тися¹ 3.

Усі думки Теміра, куди б вони не заходили, повертали завжди до Тані (В. Гжицький).

3. Мати згин, вигин, поворот, бути розташованим не по прямій лінії (про дорогу, річку і т. ін.).

Десь під самою горою повертала стежка вбік (Г. Хоткевич);

За Вишгородом Дніпро круто повертав ліворуч (С. Скляренко);

Дорога враз повернула, зламавшись майже під прямим кутом (Ю. Смолич);

Там [у трубі] було дуже тісно, Фелікс довго ліз на череві, а потім труба повертала, попереду з'явилося світло (Ю. Яновський).

4. кого, що. Змінювати напрямок руху кого-, чого-небудь; спрямовувати рух кого-, чого-небудь в інший бік.

Євгенка підняв угору одно весло, а другим почав хутко повертати човна назад (О. Донченко);

В пустелю повертаєм ріки, Щоб ожила, щоб розцвіла (П. Дорошко);

– Вийде і вона, – подумав собі Кармель і повернув коня до ріки (Марко Вовчок);

// перен. Надавати іншого, протилежного спрямування рухові, розвиткові чого-небудь.;

// перен. Примушувати кого-небудь вернутися до якоїсь справи, заняття і т. ін.

Ми нетерпляче повертали її до перерваного оповідання (С. Васильченко);

Коли ж усіх мобілізованих арсенальців повертали з армії назад на завод, – то виявилося, що й в авіаційній частині Королевич теж спеціаліст по моторах, і тому в армії він так і залишився (Ю. Смолич);

Близький гуркіт і хмара їдкого диму вивели дівчину з солодкої мрійливої задуми, повернули до дійсності (О. Гончар);

// Спрямовувати розмову, бесіду, думки на іншу тему, на інший об'єкт.

Ольга збагнула, що зовсім не до речі повернула розмову (Леся Українка).

5. кого, що і без прям. дод., перен. Надавати певного спрямування чому-небудь; використовувати щось певним чином.

Леся Українка, що взагалі мала нахил по-своєму освітлювати і по-своєму повертати світові теми.., підкреслювала символічне значення прометеївського міфа, прометеївського духу (М. Рильський);

Так вже раді [мати], як получу карбованця якого та їм дам. – Не знаю, кажуть було, куди й повернути його вперед: чи на солому, чи на папку [хліб]... (А. Тесленко);

Мицько був здогадливий та повернув справою так, як їй і слід бути (Л. Мартович);

Кобзар підказував часом бригадирові, але не раз відчував уперте бажання самому повернути справу інакше, по-своєму (С. Журахович);

// ким, розм. Верховодити, розпоряджатися на свій розсуд.

[Матрона:] А отой деришкіра [писар] віссався в нього [чоловіка], як кліщ в ягня, та й повертає туманом, куди хоче! (І. Франко);

Що то дівчина! Так тобою повертає, як циган сонцем (П. Колесник).

6. розм. Наближатися до якої-небудь межі в часі, просторі або відходити від такої межі.

Повертало сонце на південні грані (Я. Щоголів);

Тільки на ранок поверне зоря, Сонце почне витикатись, Вже почина і сусіда моя, Бджілка свята, обзиватись (І. Манжура);

На літо повернула вже весна. Дрімає сад, і гостро пахне м'ята... (В. Сосюра);

// безос.

Кінчається літо, на осінь повертає (І. Цюпа);

Вже пізно, вже на другу годину повернуло (М. Коцюбинський);

Вже повертало з півночі;

// безос. Доходити певного віку.

Уже на восьмий [десяток] поверта Твоїй старенькій дядині (В. Мисик);

Його, правда, всі звали “старий” Максимович. Хоч йому тільки повернуло на п'ятий десяток, та всі здавна пам'ятали його професором (О. Іваненко);

А як повернуло їй на восьме літо – самій довелося йти до панських покоїв (І. Цюпа).

7. кого, що і без дод. Віддавати назад що-небудь узяте; вертати.

Мій батько нікому не винний: у одного позичає, а другому повертає (прислів'я);

Постараюся бути акуратним і швидко повернути коректу (М. Коцюбинський);

Зупинившись біля художника, він довго дивився на його роботу, похвалив її і з одвертим жалем повернув Тарасу Григоровичу (З. Тулуб);

// Відпускати кого-небудь.

– Полковник рішуче вимагав повернути дочку. Нам нічого не залишилось, як відпустити (Ю. Яновський).

8. що. Забирати назад що-небудь втрачене, віддане, відняте;

// Примусити кого-небудь вернутися назад, на попереднє місце.

Повертав боярин втікача, карав його і своїм правом до свого оселища приковував (А. Хижняк);

Зареклась я тоді повік не брати чужих дітей. І все ж таки мені дуже жаль, що тоді не наполягала і не повернула хлопця собі (В. Логвиненко).

9. що, перен. Відновлювати що-небудь, раніше втрачене.

Приємне тепло вогнища повертало хлопцеві добрий настрій (І. Багмут);

В лісах днює і ночує тітка Василина, прислухаючись, який цвіт, корінь чи лист повертає здоров'я чоловікові (М. Стельмах);

Коротка передишка, безпечні стіни траншеї швидко повернули бійцям втрачену жвавість (О. Гончар);

Деяким дітям, що їх вважали безнадійно глухими, можна повернути слух (з наук.-попул. літ.);

// Примушувати вернутися до попереднього стану.

Хто поверне в рабство ту країну, Де свободи стяг затрепетав? (М. Рильський).

10. перен. Відновлюватися, з'являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.).

Крові тої витекло чимало, бо здоров'я повертало до Остапа поволі (М. Коцюбинський).

11. розм. Те саме, що поверта́тися¹ 4.

Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому (О. Довженко);

Він знову повертав на Україну (О. Іваненко);

Побував я у Дрездені, Відні, Венеції, Флоренції, а тепер з Рима їду до Неаполя, а звідти на південь Франції, в Швейцарію і через Відень поверну до Львова (М. Коцюбинський).

12. кого, що. Перетворювати когось, щось в (на) кого-, що-небудь, змінюючи вигляд, форму, стан і т. ін.

За горами, наче вдалині, Різнобарвні сяяли вогні. Снилось море золотих вогнів, Що і ночі повертали в дні (М. Шеремет);

Князі та їх бояри силуються ослабити і розірвати громадські вільні порядки по селах, щоб опісля роз'єднаних і розрізнених людей тим легше повернути в невольників і слуг (І. Франко);

Замість того, щоб привчати учня до малярства, дяк зразу повернув хлопця на наймита (С. Васильченко).

Зверта́ти (поверта́ти) / зверну́ти (поверну́ти) з по́лудня див. зверта́ти;

(1) На путь пра́ведну (пра́ведних) поверну́ти – стати праведником, почати суворо дотримуватись заповідей, моральних приписів якоїсь релігії.

Що поробилося з невісткою? Чи не хоче повернути на путь праведних, чи не спокутує свої гріхи? (Панас Мирний);

(2) Поверта́ти (оберта́ти) / поверну́ти (оберну́ти) го́лову (обли́ччя, ши́ю і т. ін.) до кого-небудь і без дод. – повертатися обличчям до кого-, чого-небудь або кудись.

Руда пані повернула голову в наш бік (Леся Українка);

Невідомий ніяково посміхнувся у темну бороду і повернув здивоване обличчя до Клавдії Харитонівни (С. Голованівський);

– Ти не перебаранчай, коли я говорю, – неквапно повернув [Левко] широку шию до Волошина (М. Стельмах);

На шелест його кроків рвучко обертає [Орися] голову (Григорій Тютюнник);

Василина обернула лице до стіни і затулилась рукавом (І. Нечуй-Левицький);

Всі коні обернули до нього голови (В. Стефаник);

(3) Поверта́ти / поверну́ти на старе́:

а) відновлювати те, що було раніше, колись.

В окрузі гайдамаки і німці гвалтують, усе одбирають назад, на старе повертають... (А. Головко);

б) примушувати кого-небудь вернутися до того, що було раніше.

Мовби іншими очима дивився [Данько] тепер на своїх бойових товаришів, що порозсідалися на кучугурах, інакше глянув і на себе: – Ми! Ніяка сила вже не поверне нас на старе! Станемо новими людьми... (О. Гончар);

(4) Поверта́ти / поверну́ти спра́ву (спра́вою) – надавати здійсненню, розв'язанню яких-небудь питань певного спрямування.

Був [Микола] приємно вражений тим, як повернув справу Андрій. Товариш враз виріс у його очах, бо Микола розумів, що сам він до такого б не додумався (Ю. Збанацький);

Всі неначе ждали на те, .. та й ніби тішилися, що Мицько був здогадливий та повернув справою так, як їй і слід бути (Л. Мартович).

◇ Зупини́ти (спини́ти, поверну́ти наза́д) ко́лесо істо́рії див. зупиня́ти;

Ї́хати (іти́, поверта́ти) з я́рмарку (з то́ргу) див. ї́хати;

Перево́дити (поверта́ти, переверта́ти і т. ін.) / перевести́ (поверну́ти, переверну́ти і т. ін.) на жарт (на жа́рти) див. перево́дити;

(5) Поверну́ти (верну́ти, привести́) до тя́ми – змусити кого-небудь свідомо мислити, нормально сприймати дійсність.

Видно, так її розморило, що ні поштовхи сина, ні лайка такелажника не могли повернути до тями (Яків Баш);

Я в розлуці з тобою мов божевільний був, отепер же, як побачив тебе живою, знову до тями вернувся (із журн.);

// кого. опам'ятовуватися, опритомнювати.

Рип возів, притишені балачки привели його до тями (П. Панч);

Поверну́ти до стя́му.

Міцний, твердий Гризельдин голос, незляканий, сміливий погляд очей зразу повернув його до стяму (І. Нечуй-Левицький);

(6) Поверну́ти вніве́ць – призвести до знищення, загибелі.

Старшина козацтво унівець повернула... Усі землі посіла (Панас Мирний);

(7) Поверну́ти но́са в той (цей, і́нший) бік – різко змінити попередні погляди, переконання і т. ін.

Одразу носи повернули в той бік. Взимку за Радянську владу розпиналися, а насправді, видно, тільки й ждали, доки ліси листям вкриються (О. Гончар);

(8) Поверну́ти очи́ма – подивитися, глянути, не обертаючи голови.

Він [гетьман] вам булавою як тріпоне, та очима як поверне, так уся територія ходором ходить (Остап Вишня);

(9) Поверну́ти / поверта́ти на своє́ – наполегливо намагатися спрямувати розмову або яку-небудь дію у потрібному для себе напрямі.

– От мені дивно, що ви її не пам'ятаєте? – знову вона повернула на своє. – А вона вас добре знає (Панас Мирний);

(10) Поверну́ти / рідко поверта́ти на путь пра́ведних, заст. – почати жити відповідно до прийнятих норм поведінки, моралі і т. ін.

Яків почав з сином гратися і все думав: що б це воно значило? Що поробилося з невісткою? Чи не хоче повернути на путь праведних, чи не спокутує свої гріхи? (Панас Мирний);

(11) Поверта́ти на ки́сле – розладнуватися, розпадатися, не удаватися.

Перша половина вечірки .. повертала зовсім на кисле (Ю. Мушкетик);

(12) Поверта́ти / поверну́ти все життя́ кого – вносити великі, докорінні зміни у життя кого-небудь.

– Не знаю, що могло б із мене вийти, Злодюжка, безпритульний чи ракло, Коли б не випадок один, не зустріч, Що повернула все моє життя На зовсім інший шлях (Л. Первомайський);

(13) Поверта́ти / поверну́ти голо́блі (огло́блі) [наза́д]:

а) змінювати напрямок руху, рухатися в зворотному напрямку; вертатися.

Піди ти до свого генерала, – сказав робітник в окулярах, – і скажи йому, що робітники вимагають, щоб начальство сюди прийшло .. Ну, повертай голоблі! (П. Панч);

– А я, знаєте, ледве втримався, щоб назад додому не повернути голоблі (Н. Рибак);

Уже хотіли назад оглоблі повернути, аж із крайнього котеджа чолов'яга вибігає (з газ.);

б) іти звідкись геть, покидати, залишати кого-, що-небудь.

Варчук скривився, махнув їм рукою: – Нічого, баби, не вийде! Повертайте голоблі! (М. Стельмах);

в) діяти в певному напрямі.

Коли б то знаття, яка власть установиться, тоді б Мирон знав, куди і як повернути голоблі... (М. Стельмах);

(14) Поверта́ти / поверну́ти до життя́:

а) відновлювати кому-небудь сили, бадьорість після душевного занепаду, переживань і т. ін.

То гусла кров, то, повна дзвона [дзвону] й гула [гулу], у жилах клекотіла і текла... І до життя мене ти повернула любов'ю, що в душі твоїй жила (В. Сосюра);

б) виліковувати важкохвору людину.

– Мене підібрали санітари, відвезли до шпиталю, а там хірурги зшили, .. і, як бачите, повернули до життя (В. Гжицький);

в) наповнювати життям, оживляти (про ґрунти, землі і т. ін.).

– Оце людина! Мертві піски повертає до життя кучугурні наші. Каракуми виноградниками вкрила (О. Гончар);

(15) Поверта́ти / поверну́ти до здоро́в'я – одужувати.

Ганина мати, що почала вже повертати до здоров'я, ходить з одної кімнати до другої, роздивляється, чи все приладжено як треба (А. Крушельницький);

(16) Поверта́ти / поверну́ти о́чі:

а) дивитися на кого-, що-небудь.

Захекані дівчата здивовано під одним кутом повертають очі на отця Вікентія (М. Стельмах);

б) звертати увагу на що-небудь.

– От і ви в Києві живете, і людьми освіченими зоветесь! Здається б, повинні повернути очі на громадські справи (Панас Мирний);

(17) Поверта́ти / поверну́ти [свої́м] ро́зумом (мо́зком) – думати, мізкувати, міркувати.

Він мусив тепер повертати своїм розумом: взяв у одного дуже багатого польського графа в посесію село Журавку і став посесором (І. Нечуй-Левицький);

В стороні від людей, од життя, не знавши ні нужди, ні клопоту.., привикла [Галя] сама повертати своїм розумом (Панас Мирний);

(18) Поверта́ти / поверну́ти сло́во [наза́д] кому, етн. – відмовлятися від погодженого раніше, перев. від обіцянки одружитися з ким-небудь.

– Коли твій нелюб до тебе такий ласкавий, щоб уважив твоє прохання, то й я повертаю тобі назад твоє слово (О. Стороженко);

– Ярино, – він враз упав на коліна, – єдина моя, невже ти не бачиш, що я тебе покохав, кохаю безмірно. Ще не пізно, поверни Максимові слово, стань зі мною під вінець (П. Панч);

(19) Поверта́ти (відверта́ти) / поверну́ти (відверну́ти) хліб кому, етн. – відмовляти тому, хто сватається.

Невдоволено хмуриться мати, гнівно докоряє батько доньці, але дівчина без вагань повертає старостам хліб (з усн. мови);

Віднесений уранці хліб свати ввечері приносили знову. Вважалося пристойним повертати хліб до трьох разів. У більшості випадків за третім разом хліб дівчина не повертала, що означало згоду (з наук.-попул. літ.);

У нас на селі ні одна дівка за його не хоче йти. Куди не потикались старости, так і одвернуть хліб (Ганна Барвінок);

(20) Поверта́ти / поверну́ти язико́м (язика́) – бути спроможним говорити; примушувати себе сказати що-небудь.

Смикнули гості [горілки] таки добре, але так, що спромоглись ще повертати язиком (І. Нечуй-Левицький);

Від Аркадія Павловича тхнуло міцним горілчаним перегаром. Він ледве повертав язиком (А. Шиян);

Найгірший був йому посел [посол] з Юрка, а проте мусив повернути язика, прощаючись (П. Куліш);

Мусить [Нечипір] щось-то і сказати, так і .. язика не поверне (Г. Квітка-Основ'яненко);

(21) [Що і] ши́лом не пове́рнеш – дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь.

– Там людей біля клубу, що й шилом не повернеш (з газ.).

ПОВЕРТА́ТИ², а́ємо, а́єте, док., кого, що, розм.

Те саме, що поверну́ти 7 (всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).

Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділити їх кращою землею. Їм повертали навіть ті хутори і садки в лісах, що польські пани ще передніше од їх пооднімали (І. Нечуй-Левицький).