1. Словник української мови у 20 томах

повертіти

ПОВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., кого, що.

1. Вертіти якийсь час.

Сопкін обдивився її [квітку] теж зверху і зісподу, понюхав, повертів у руках і передав назад Ясочці (С. Васильченко);

Граф повертів в руках пакета і пішов до кабінету (П. Кочура);

Після уроків, коли школярка складала свої книжки, вона виявила цей чужий зошит. Вона повертіла його в руках, перегорнула аркушики. (О. Донченко).

2. Укрити заглибинами, отворами в багатьох місцях;

// безос.

Щось іде – таке.., що й глянути гидко: на одно око сліпе, вид йому покрутило та повертіло (А. Свидницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повертіти — поверті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повертіти — -рчу, -ртиш, док., перех. 1》 Вертіти якийсь час. 2》 Укрити заглибинами, отворами в багатьох місцях. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повертіти — Поверті́ти, -верчу́, -верти́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повертіти — ПОВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. 1. Вертіти якийсь час. Сопкін обдивився її [квітку] теж зверху і зісподу, понюхав, повертів у руках і передав назад Ясочці (Вас., І, 1959, 349); Граф повертів в руках пакета і пішов до кабінету (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах
  5. повертіти — Поверті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Повертѣть, покрутить. Словник української мови Грінченка