повертіти
ПОВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех.
1. Вертіти якийсь час.
Сопкін обдивився її [квітку] теж зверху і зісподу, понюхав, повертів у руках і передав назад Ясочці (Вас., І, 1959, 349);
Граф повертів в руках пакета і пішов до кабінету (Кочура, Зол. грамота, 1960, 201).
2. Укрити заглибинами, отворами в багатьох місцях;
// безос.
Щось іде — таке.., що й глянути гидко: на одно око сліпе, вид йому покрутило та повертіло (Свидн., Люборацькі, 1955, 150).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повертіти — поверті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повертіти — -рчу, -ртиш, док., перех. 1》 Вертіти якийсь час. 2》 Укрити заглибинами, отворами в багатьох місцях. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повертіти — Поверті́ти, -верчу́, -верти́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повертіти — ПОВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., кого, що. 1. Вертіти якийсь час. Сопкін обдивився її [квітку] теж зверху і зісподу, понюхав, повертів у руках і передав назад Ясочці (С. Васильченко); Граф повертів в руках пакета і пішов до кабінету (П. Словник української мови у 20 томах
- повертіти — Поверті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Повертѣть, покрутить. Словник української мови Грінченка