повертатися

ПОВЕРТА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПОВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док.

1. Обертаючись, вертячись, змінювати своє положення.

Натиснув [Марко] обома руками ключ. Він не повертався (Мик., II, 1957, 325);

На столі стояв величезний, незвичайний глобус, який сам весь час повертався (Ів., Вел. очі, 1956, 91);

— Держав [Андрій] маслянку, а шестерня раптом і того… і повернулась… (Коцюб., II, 1955, 48);

// Роблячи поворот, змінювати положення свого тіла (про людей, тварин).

Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (Довж., І, 1958, 300);

Спалося [Марусі] чогось так неспокійно, — все поверталася з боку на бік і заснула лише вдосвіта (Добр., Очак. розмир, 1965, 37);

— Що тут у вас? — гукнув граф, повертаючись на всі боки на новенькому рипучому сідлі (Донч., III, 1956, 14);

Далі повернувся [Телепень] на спину (Мирний, І, 1954, 321);

Пташина скочила до води. Верть-верть хвостиком. Верть-верть. Стрибнула на камінчик, повернулася туди-сюди, знову стрибнула (Хотк., II, 1966, 304);

// Розташовуватися, ставати і т. ін. обличчям до кого-, чого-небудь.

Він повертається до неї вже на порозі і, виходячи, промовляє спокійно: — Я пішов! (Довж., І, 1958, 116);

Христя і Мар’я разом повернулися до сінешніх дверей (Мирний, III, 1954, 199);

Хвора слабо повернулася, а очі її вперлися в Ядзю, наче перед нею стояла якась мара (Кобр., Вибр., 1954, 108);

// Рухатися, ворушитися.

Усміхнулась Катерина, Тяжко усміхнулась: Коло серця — як гадина Чорна повернулась (Шевч., І, 1963, 34).

◊ Де (куди́) не поверну́ся (пове́рнешся, пове́рнеться, поверни́сь і т. ін.) — з усіх боків, усюди.

Ті пишні великі очі так і сяють передо мною, як вечірня зоря, куди не повернуся (Н.-Лев., III, 1956, 272);

Де не повернеться [козак заможний Клим], вона [доля] усюди з ним (Гл., Вибр., 1951, 100);

Вже ворог оточив дороги кругом, куди не повернись… (Сос., І, 1957, 306);

Ні́де (ні́як) [було́] поверну́тися — дуже тісно.

За ними прийшли ще люди, так що за годину в хаті ніде було повернутися (Тют., Вир, 1964, 206);

Кругом їх набилося народу — повернутися ніяк (Мирний, III, 1954, 272);

О́чі поверта́ються (поверта́лися, поверну́лися) на кого — що, до кого — чого, куди — хтось дивиться в який-небудь бік, на кого-, що-небудь.

Очі людей раз по раз поверталися на схід, де над чумацьким шляхом з-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце (Стельмах, І, 1962, 31);

Коли той [витязь] з’явився, всі очі повернулися на нього (Три золоті сл., 1968, 109);

Поверта́тися (поверну́тися) в про́філь — змінювати положення голови так, щоб чітко вирізнявся профіль.

Олдрідж повертався і в профіль, ставав спиною, і від цього тільки робився схожим на живу людину… (Ільч., Серце жде, 1939, 230);

Поверта́тися (поверну́тися) лице́м див. лице́;

Поверта́тися (поверну́тися) обли́ччям див. обли́ччя;

Поверта́тися (поверну́тися) спи́ною (спи́нами, плечи́ма) до кого — чого і без додатка: а) розташовуватися, ставати і т. ін. так, що видно спину.

Чую, що я ревную. Повертаюсь до неї плечима і даю собі слово, що між нами.. тепер кінець (Коцюб., II, 1955, 420);

Повстанець відірвав від спини мокру сорочку і повернувся спиною до вартового. Вся спина була сполосована шомполами (Довж., І, 1958, 135);

Тимко нехотя повернувся спиною до бійця, закрокував по піску (Тют., Вир, 1964, 342);

б) виявляти невдоволення, зневагу, байдужість; поривати стосунки з ким-небудь.

— Люди повернулися до них спинами.. А оті запроданці нічого не бачать із своїх нір і гадають, що вони мають на людей вплив… (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 71);

Світ поверну́вся кому — запаморочилася голова в кого-небудь.

Побачивши тебе учора, світ мені повернувся (Кв.-Осн., II, 1956, 45);

Се́рце поверну́лося у кого, кому — хтось розхвилювався або стало тривожно, радісно кому-небудь.

Подивилася Хима, та аж серце в неї повернулось (Вовчок, І, 1955, 53);

Очі йому від знемоги закрилися, зуби зціплені, вид страшний, грізний. У матері аж серце боляче повернулося од того виду страшного… (Мирний, І, 1949, 161);

Коли увійшла [молодиця] і побачила Катерину — серце їй повернулося (Хотк., II, 1966, 254);

Се́рце поверта́ється (поверта́лося, поверну́лося і т. ін.) до кого — хто-небудь прихильно ставиться, відчуває симпатію до когось.

— Нащо Галька, нащо ненависна їй, — а вона не схотіла їсти, он сидить мовчки.. та боязко позирає на неї. Їй шкода мене? — серце матернє уже поверталося до дочки (Мирний, IV, 1955, 85);

Ні, не таким було кохання його [Данила] до дівчини. Її серце вже поверталося до Нечуйвітра, коли Данило побачив Галину (Стельмах, II, 1962, 163);

Язи́к не поверта́ється (поверта́вся, поверну́вся, пове́рнеться) [сказа́ти (спита́ти і т. ін)] — хто-небудь не наважується, соромиться, боїться сказати, спитати і т. ін. щось.

А обдурювать [людей] якось ніяково, та ще й гріх, якось і язик не повертається (Н.-Лев., І, 1956, 59);

Ще хотів щось сказати [Дідушок], але язик не повертався у роті (Гжицький, Опришки, 1962, 129);

Солдатам і самим не вистачало пайкової махорки і просити в них не повертався язик (Тулуб, В степу.., 1964, 299);

Тут вона трохи-трохи не сказала: «Та я вже й так вас люблю». Так-бо язик в неї не повернувся, засоромилась (Кв.-Осн., II, 1956, 432);

До чоловічого роду у неї [Параски] і язик не повернеться… (Мирний, IV, 1955, 54);

[Як] язи́к поверта́ється (поверну́вся) у кого, кому [сказа́ти (спита́ти і т. ін.)]? — (як) наважився хто-небудь сказати, спитати і т. ін. щось?

— А ми ще й кабана не кололи, що то сало зайшло за сало, — жартує Григорій. — Марія обурюється: — І як у тебе язик повертається на сміх при такій пісноті? (Стельмах, І, 1962, 227);

— Язик тобі повертається, відьмо богучарська, отаке патякати? Тут від холоду «мамо» не скажеш, а їй бісики сняться (Тют., Вир, 1964, 466).

2. Роблячи поворот, змінювати напрямок свого руху.

Він хоче запитати, де його сім’я, що з дітьми, а вона, забачивши його, повертається і тікає назад (Тют., Вир, 1964, 531);

Вітер роздував ці різнокольорові паруси, коли канонерка круто повернулася і пішла назад до гавані, як чорна стріла (Ю. Янов., II, 1958, 109);

// перен. Змінюватися, набувати іншого напряму, змісту.

— Он як воно повертається. Думав, від Федота внука дочекаюсь, а вийшло — від баришника, — і Йонька бив кулаком кобилу під пузо, ніби вона була у чомусь винна (Тют., Вир, 1964, 525).

Ві́тер поверта́ється (поверну́вся) — вітер змінює, змінив напрямок.

Ранком, як він ішов у Бориню купувати коня, то мороз пощипував за обличчя і вітер гнав поземку; поки ж з господарем поторгувався, вітер повернувся (Чорн., Потік.., 1956, 12).

◊ Життя́ поверну́лося го́стрим бо́ком див. життя́;

Поверта́тися (поверну́тися) на до́бре (зле і т. ін.) — те саме, що Оберта́тися (оберну́тися) на до́бре (зле і т. ін.) див. оберта́тися.

Там, у цеху, в нього все повернулося на добре (Собко, Біле полум’я, 1952, 68);

Він писав, що справа повертається на добре, що кошти [на наукові досліди] уряд частково вже асигнував і вже розпочинаються роботи (Коцюба, Нові береги, 1959, 211).

3. на кого — що, перен. Спрямовуватися на кого-небудь іншого, на що-небудь інше.

Гордій сам не помічав, як його злість поверталася на Ганну (Гр., II, 1963, 90);

// Бути використаним певним чином.

[Xрапко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам: що на розходи пішло, а що лишок — на платіж повернеться (Мирний, V, 1955, 128).

4. Іти, їхати і т. ін. назад; вертатися.

Повертався я з чужини, Гадав всю дорогу, Як матусю ріднесеньку Стріну край порогу (Граб., І, 1959, 529);

Скільки разів цей бриг повертався до континенту, гордо піднявши переможний шовк прапорів! (Ю. Янов., II, 1958, 68);

Задумали кияни і мене друкувати. Чув, що перший том уже повернувся з цензури (Мирний, V, 1955, 404);

І ось повернулися ранньої весни лелеки та й не мають де сісти (Козл., Весн. шум, 1952, 93);

// перен. Прямувати, рухатися, розвиватися в протилежному напрямі.

Думки́ (ду́ми, спо́гади і т. ін.) поверта́ються (поверта́лися, поверну́лися) до кого — чого — хто-небудь починає, почав думати, згадувати і т. ін. знову про когось, щось.

Зник він [Роман] за снігами, а думки все поверталися до нього (Стельмах, І, 1962, 151);

Про що б не згадували Марія і Петро,.. їхні спогади найчастіше поверталися до перших днів війни (Жур., Дорога.., 1948, 34);

Думки повернулись до розмови з паном (Стельмах, І, 1962, 423);

Поверта́тися (поверну́тися) ду́мкою (думка́ми, в ду́мці, в думка́х) до кого — чого — починати думати про кого-, що-небудь.

Це все ще розуміє Фросина, повертаючись в думках до своїх минулих літ і села (Стельмах, Хліб.., 1959, 174);

Повернеться він [Чіпка] до себе думкою, чує, як у голові борюкається острах з надією (Мирний, І, 1949, 168);

Мерщій до сина всіма почуттями й думками повернулася [Катря] (Головко, II, 1957, 205).

◊ Поверта́тися (поверну́тися) до свої́х пена́тів див. пена́т.

5. тільки 3 ос., перен. Появлятися знову після втрати, витрати в тому самому вигляді, об’ємі, у тій самій кількості тощо.

— Ні, я його [злодія] не пущу живого!.. — Матію!.. Адже шкода повернулася (Фр., II, 1950, 19);

А як Антон не має добрива, то хоч нехай він сіє, хоч не сіє — не повернеться й насіння (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10);

// Відновлюватися, з’являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.).

Володимир іронічно посміхається, потім очі його темнішають, до нього повертається гнів (Довж., І, 1958, 125);

Коли вийшли на плесо, до лоцманів знову повернулась бадьорість (Баш, Вибр., 1948, 8);

Вижив Шакір, та здоров’я до нього не повернулося (Тулуб, В степу.., 1964, 8);

// Починатися знову після перерви.

Батьки віддали своє життя, щоб задушити ту війну. Діти боролися, щоб вона більш ніколи не поверталася (Кучер, Голод, 1961, 448).

◊ Поверта́тися (поверну́тися) до життя́ — притомніти або ставати знову здоровим.

Лице його відсвічувало незбавну радість людини, що повертається до життя (Тют., Вир, 1964, 102);

— Стрілять тебе я тут не стану.., — сказав сотенний. І з туману я повернувся до життя (Сос., II, 1958, 402).

6. до чого. Починати робити що-небудь знову, братися за те, що було припинене.

Щоб не робити йому боляче, вона вирішила до цієї теми не повертатись (Скл., Хазяїни, 1948, 128);

Мабуть, немає такого твору, до якого письменник не повертався б з бажанням щось підправити, щось додати чи змінити перед кожним його перевиданням (Вітч., 3, 1965, 181);

Знову повернувся Максим до попередньої розмови (Ткач, Арена, 1960, 9).

7. розм. Швидко виконувати яку-небудь роботу; швидко робити щось.

Усе в неї до ладу якось не тільки в хаті, а й у роботі: швидко вона повертається, діло горить у неї в руках (Мирний, І, 1949, 172);

А тут у двері якийсь десятник: — Давай, бабо, дві паляниці та повертайсь, бо начальство дожидать не согласно [не згодне] (Вовчок, VI, 1966, 286);

— Ти, стара, швидше там повертайся, відпустила дочку, то сама, як молода, крутися (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387);

Дівчина, як дівчина: і очі красиві, і щоки свіжі, немов молоком умиті, і губи пухкі, а сама поки повернеться… (Хижняк, Тамара, 1959, 93).

Умі́ти поверну́тися коло чого — уміти зробити що-небудь.

8. у кого — що. Переходити з одного стану в інший, набирати іншого вигляду; перетворюватися в кого-, що-небудь.

Зовсім скирти розсунулись, розпались — у гній повернулись (Мирний, III, 1954, 7);

Я було радію, слухаючи того її щебетання. Не було й гадки, що усе те щастя у велике лихо повернулось (Вовчок, І, 1955, 281).

9. тільки недок., розм. Постійно жити, перебувати в якому-небудь середовищі, товаристві і т. ін.

Нехай тому легенько згадується, де він у світі повертається (Номис, 1864, № 11609);

Козаки запорожці, де ви ся повертаєте? Де ви ся маєте? (Сл. Гр.);

Вона сама собі, одним одна душею, буде повертаться у такому великому городі меж панами (Кв.-Осн., II, 1956, 281).

10. рідко. Те саме, що зверта́тися 1.

Нічого сам не потрапивши, він повернувся за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в суді (Мирний, І, 1949, 384);

— Хто ти? — Демобілізований солдат-арсеналець, маю честь повернутись, — відповідає Стоян, насилу додержуючи чиношанування (Довж., І, 1958, 42).

11. розм. Те саме, що поверта́ти 6.

Вечоріло. Сонце повернулося на західну околицю неба (Тют., Вир, 1964, 143).

ПОВЕРТА́ТИСЯ², а́ємося, а́єтеся, док., розм. Прийти, приїхати і т. ін. назад (про всіх або багатьох).

[Радько:] Вже декотрі повертались з заробітків з Дону, силу понаносили нових пісень (Кроп., II, 1958, 365);

Бувало увечері, як з роботи повертаються [наймити] та після вечері отак, перед святом, як заспівають.. — хлопець заніміє (Головко, II, 1957, 11).