повиводити
ПОВИВО́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що.
1. Вивести звідки-небудь кудись усіх або багатьох.
Фурмани повиводили коней (М. Стельмах).
2. Наплодити потомство у великій кількості (про всіх або багатьох – птахів, тварин).
Влітку, коли всі птахи вже повиводили своїх пташенят, у дельті Дунаю особливо гомінко (з наук.-попул. літ.);
Солов'їхи вже повиводили малят (Л. Дмитерко).
3. Зробити, побудувати багато чого-небудь, що має протяжність, висоту.
Збудував собі храм я в пустині, Повиводив на всхід [схід] вівтарі (П. Грабовський).
4. Усунути, видалити, винищити без залишку все або багато чого-небудь.
Повиводити плями на скатерці.
5. Старанно написати, вималювати все або багато чого-небудь.
Прізвища на афішах усіх артистів .. повиводили (Остап Вишня);
* Образно. Мороз на вікнах повиводив тонкими візерунками гори, і смереки, і ялини (А. Турчинська).
△ (1) Повиво́дити на орбі́ту (орбі́ти) – те саме, що Виво́дити / ви́вести на орбі́ту (багато літальних апаратів) (див. виво́дити¹).
– Ми на космічні орбіти вже кількатонні кораблі повиводили (В. Собко).
Значення в інших словниках
- повиводити — повиво́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повиводити — -джу, -диш, док., перех. 1》 Вивести звідки-небудь кудись усіх чи багатьох. Повиводити на орбіту. Повиводити в люди. 2》 Наплодити потомство у великій кількості (про всіх чи багатьох – птахів, тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повиводити — Повиво́дити, -во́джу, -во́диш, -дять; повиво́дь, -во́дьмо, -во́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повиводити — ПОВИВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Вивести звідки-небудь кудись усіх або багатьох. Фурмани повиводили коней (Стельмах, І, 1962, 396). ∆ Повиво́дити на орбі́ту (орбі́ти) — те саме, що Ви́вести на орбі́ту (багато літальних апаратів) ( див. виво́дити¹). Словник української мови в 11 томах
- повиводити — Повиво́дити, -джу, -диш гл. 1) Вывести (многихъ). 2) Наплодить, высидѣть изъ яицъ (многихъ). Курка курчат повиводила. Словник української мови Грінченка