повиводити
ПОВИВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Вивести звідки-небудь кудись усіх або багатьох.
Фурмани повиводили коней (Стельмах, І, 1962, 396).
∆ Повиво́дити на орбі́ту (орбі́ти) — те саме, що Ви́вести на орбі́ту (багато літальних апаратів) ( див. виво́дити¹).
— Ми на космічні орбіти вже кількатонні кораблі повиводили (Собко, Срібний корабель, 1961,188).
◊ Повиво́дило о́чі [з ло́ба], безос. — те саме, що Ви́вело о́чі (всім або багатьом) ( див. виво́дити¹).
Бліді обличчя позадиралися вгору, очі — повиводило з лоба (Мирний, II, 1954, 202);
Повиво́дити в лю́ди — те саме, що Ви́вести в лю́ди (всіх або багатьох) ( див. виво́дити¹).
Батьки.. силкувалися будь-що, а повиводити дітей «у люди» (Вишня, II, 1956, 355).
2. Наплодити потомство у великій кількості (про всіх або багатьох — птахів, тварин).
Влітку, коли всі птахи вже повиводили своїх пташенят, у дельті Дунаю особливо гомінко (Наука.., 8, 1967, 50);
Солов’їхи вже повиводили малят (Дмит., Наречена, 1959, 71).
3. Зробити, побудувати багато чого-небудь, що має протяжність, висоту.
Збудував собі храм я в пустині, Повиводив на всхід [схід] вівтарі (Граб., І, 1959, 568).
4. Усунути, видалити, винищити без залишку все або багато чого-небудь.
Повиводити плями на скатерці.
5. Старанно написати, вималювати все або багато чого-небудь.
Прізвища на афішах усіх артистів.. повиводили (Вишня, І, 1956, 237);
*Образно. Мороз на вікнах повиводив тонкими візерунками гори, і смереки, і ялини (Турч., Зорі.., 1950, 219).
Значення в інших словниках
- повиводити — повиво́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повиводити — -джу, -диш, док., перех. 1》 Вивести звідки-небудь кудись усіх чи багатьох. Повиводити на орбіту. Повиводити в люди. 2》 Наплодити потомство у великій кількості (про всіх чи багатьох – птахів, тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повиводити — Повиво́дити, -во́джу, -во́диш, -дять; повиво́дь, -во́дьмо, -во́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повиводити — ПОВИВО́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що. 1. Вивести звідки-небудь кудись усіх або багатьох. Фурмани повиводили коней (М. Стельмах). 2. Наплодити потомство у великій кількості (про всіх або багатьох – птахів, тварин). Словник української мови у 20 томах
- повиводити — Повиво́дити, -джу, -диш гл. 1) Вывести (многихъ). 2) Наплодить, высидѣть изъ яицъ (многихъ). Курка курчат повиводила. Словник української мови Грінченка