повипускати

ПОВИПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Дати можливість чи дозволити всім або багатьом іти, вийти, поїхати і т. ін. звідкись, кудись.

Деяких людей хутко повипускали й оправдали, хоч нікого і не було винуватого (Марко Вовчок);

Кінні конвоїри гнали взяту під арешт Гаркушину наймичку, на яку впала підозра, що це вона повипускала з сарая вночі бранців (О. Гончар);

– Ой! – кинулася Докія. – Він ще їх [арештованих] повипускає десь (В. Кучер);

// Вигнати куди-небудь худобу, птицю.

Прийшла весна. Повипускали бідолашну тую тварину на зелену зілиночку (Б. Грінченко);

Білі корови-зайди бродили по двору. “Знову бабиська повипускали, – вибухаючи раптовою злістю, подумав Іван. – Мало їм вулиці” (В. Дрозд);

// Перестати тримати все або багато чого-небудь.

Та й заведе [баба] якої-небудь такої чудної казки, то діти аж боки рвуть регочуться або пообмирають і пір'я з рук повипускають з переляку (Дніпрова Чайка).

2. Повернути свободу, звільнивши з ув'язнення, з-під арешту і т. ін. всіх або багатьох.

Деяких людей хутко повипускали й оправдали, хоч нікого і не було винуватого (Марко Вовчок).

3. Виставити, висунути назовні все або багато чого-небудь.

Жарота. Всі розпарені .. Хлопці повипускали сорочки (С. Васильченко);

Хлопці з-під шапок повипускали кучері (А. Головко).

4. Утворити при рості колосся, пуп'янки і т. ін.

Величезні глейкі бруньки на каштанах перетворилися вже на ніжні семилисники й повипускали свічечки майбутніх квітів (Ю. Яновський).