повнозвучний
ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е.
Який має достатню повноту звучання.
До її слуху міг би долітати .. голосний, повнозвучний бренькіт роя [рою] бджіл (О. Кобилянська);
І враз – заглушаючи всю метушню і гвалт – по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повнозвучний — повнозву́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- повнозвучний — -а, -е. Який має достатню повноту звучання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повнозвучний — ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Який має достатню повноту звучання. До її слуху міг би долітати.. голосний, повнозвучний бренькіт роя бджіл (Коб., І, 1956, 368); І враз — заглушаючи всю метушню і гвалт — по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Смолич, II, 1958, 36). Словник української мови в 11 томах