1. Словник української мови в 11 томах

повнозвучний

ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Який має достатню повноту звучання.

До її слуху міг би долітати.. голосний, повнозвучний бренькіт роя бджіл (Коб., І, 1956, 368);

І враз — заглушаючи всю метушню і гвалт — по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Смолич, II, 1958, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повнозвучний — повнозву́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повнозвучний — -а, -е. Який має достатню повноту звучання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повнозвучний — ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Який має достатню повноту звучання. До її слуху міг би долітати .. голосний, повнозвучний бренькіт роя [рою] бджіл (О. Кобилянська); І враз – заглушаючи всю метушню і гвалт – по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах