1. Орфографічний словник української мови

повнозвучний

повнозву́чний

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повнозвучний — -а, -е. Який має достатню повноту звучання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. повнозвучний — ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Який має достатню повноту звучання. До її слуху міг би долітати .. голосний, повнозвучний бренькіт роя [рою] бджіл (О. Кобилянська); І враз – заглушаючи всю метушню і гвалт – по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  3. повнозвучний — ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Який має достатню повноту звучання. До її слуху міг би долітати.. голосний, повнозвучний бренькіт роя бджіл (Коб., І, 1956, 368); І враз — заглушаючи всю метушню і гвалт — по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Смолич, II, 1958, 36). Словник української мови в 11 томах