1. Словник української мови у 20 томах

поводок

ПОВОДО́К, відка́, ч.

1. Те саме, що повіде́ць.

Боєць схилився на коні .. Рука трима спрокволу Ремінний жовтий поводок, Опущений додолу (А. Малишко).

2. Прикріплений до нашийника ремінь (або ланцюжок), за який водять собаку.

Купили ви йому [собаці] нашийника, купили поводок і за кілька часу ведете до мисливського клубу (Остап Вишня);

– Які набундючені вони ходять по місту в білих капелюхах з довгими нагаями в руках і з величезними датськими догами на повідках, – вставив красивий, ставний Бородін (О. Іваненко);

– У Німеччині дуже суворі правила. Якщо перехожий побачить собаку без повідка, він може відразу висловити своє невдоволення його власнику (з газ.).

3. Те саме, що волосі́нь 3.

Петро забрів у воду, потихеньку потяг за шворку, почав піднімати над водою один за одним поводки з гачками (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поводок — поводо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. поводок — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  3. поводок — -відка, ч. 1》 Те саме, що повідець. 2》 Прикріплений до нашийника ремінь (або ланцюжок), за який водять собаку. 3》 Те саме, що волосінь 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поводок — іти́ (бу́ти, ходи́ти і т. ін.) на поводку́ (на по́воді, на припо́ні, на при́в’язі і т. ін.) у кого, чого, рідше за ким, чиєму. Діяти за чиєю-небудь вказівкою, сліпо підкоряючись чиїйсь волі; бути залежним у своїх вчинках від кого-, чого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  5. поводок — ВОЛОСІ́НЬ (у вудці), ВОЛОСНЯ́, ЛІ́СКА, ПОВОДО́К. Стис удилище, підсік... Ого, нівроку! Немов струна співає волосінь (М. Рильський); Все відбилося у воді — поплавець з гусячого пера, і скручена з кінського хвоста волосня, і довге ліщинове вудлище (А. Словник синонімів української мови
  6. поводок — ПОВОДО́К, відка́, ч. 1. Те саме, що повіде́ць. Боєць схилився на коні.. Рука трима спрокволу Ремінний жовтий поводок, Опущений додолу (Мал., Звенигора, 1959, 115). 2. Прикріплений до нашийника ремінь (або ланцюжок), за який водять собаку. Словник української мови в 11 томах