1. Словник української мови у 20 томах

повсякчасний

ПОВСЯКЧА́СНИЙ, а, е.

Який є, буває, має місце, відбувається і т. ін. постійно, завжди.

Треба .. дбати про повсякчасне залучення до етнографічної роботи .. нашої студентської молоді (М. Рильський);

Для нього лад був повсякчасним здобутком у боротьбі з різнобіжними поривами, щоденною перемогою над собою, щохвилинною боротьбою з хаосом (В. Підмогильний);

Отсе [оце] укривання своїх задумів і планів, це повсякчасне тремтіння, щоб один схиблений крок не попсув цілого, з таким накладом сил і здоровля, з такою натугою думки, веденого діла виснажувало гетьмана Мазепу й грозило витратою останків сил, котрих йому якраз тепер так дуже, дуже потрібно (Б. Лепкий);

Мала княгиня молода роззути свого мужа й знайти в одному чоботі золото, а в другому нагайку – хай жде достатку, але не забуває про впокорення повсякчасне (П. Загребельний);

А день – це саме життя з своїми повсякчасними турботами, дрібними щоденними обов'язками, легкими радощами, побутовими неприємностями і втіхами (О. Іваненко);

// Постійний, звичний.

Перед очима він ставив живих людей, з живими муками, з своїми невеличкими надіями: тілько [тільки] хату теплу, працю повсякчасну (Панас Мирний);

Дев'ять літ праці! .. Праці щирої, повсякчасної, такої, що всі її радощі й болі стали їх особистими радощами й болями (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повсякчасний — повсякча́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повсякчасний — див. вічний Словник синонімів Вусика
  3. повсякчасний — [поўс'акчаснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. повсякчасний — -а, -е. Який є, буває, має місце, відбувається і т. ін. постійно, завжди. || Постійний, звичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. повсякчасний — Повсякча́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. повсякчасний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ... Словник синонімів української мови
  7. повсякчасний — ПОВСЯКЧА́СНИЙ, а, е. Який є, буває, має місце, відбувається і т. ін. постійно, завжди. Треба.. дбати про повсякчасне залучення до етнографічної роботи.. Словник української мови в 11 томах
  8. повсякчасний — Повсякчасний, -а, -е Всегдашній. Мир. ХРВ. 273. Словник української мови Грінченка