1. Словник української мови у 20 томах

повтикати

ПОВТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Вткнути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.

– Обмотаю [макітри] соломою, повтикаю в кадівб та й довезу хоч і за сто верстов (І. Нечуй-Левицький);

Решта шибок, як і раніше, були позатикані онучами, й ті онучі не повилітали, – це, либонь, ще ті онучі, що були й за Максимового дитинства, що їх іще повтикала стара Кривоносиха (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повтикати — повтика́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повтикати — -аю, -аєш, док., перех. Вткнути все чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повтикати — Аю, -аєш, недок. Робити щось неуважно, без зацікавлення. Можна ще повтикати вечірній випуск новин по телевізору (С. Жадан). Словник сучасного українського сленгу
  4. повтикати — ПОВТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Вткнути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. — Обмотаю [макітри] соломою, повтикаю в кадівб та й довезу хоч і за сто верстов (Н.-Лев., І, 1956, 159). Словник української мови в 11 томах
  5. повтикати — Повтикати, -ка́ю, -єш гл. Воткнуть (во множествѣ). Повтикав кілки. Левиц. І. 106. Словник української мови Грінченка