1. Словник української мови у 20 томах

повтинати

ПОВТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Утнути, відрубати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Вони пошкандибали до шляху, спираючись на дубові костури, що їх допіру вирубали, навіть не повтинавши гілок з пожухлим листям (В. Кучер);

Принадно зеленіли .. смеречки, що їм два роки тому Федір повтинав верхи, аби вшир розросталися (В. Гжицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повтинати — повтина́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повтинати — -аю, -аєш, док., перех. Відтяти, відрубати все чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повтинати — ПОВТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Утнути, відрубати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Вони пошкандибали до шляху, спираючись на дубові костури, що їх допіру вирубали, навіть не повтинавши гілок з пожухлим листям (Кучер, Голод, 1961... Словник української мови в 11 томах
  4. повтинати — Повтина́ти, -на́ю, -єш гл. Отрубить (во множествѣ). Повтинати пальчики. Чуб. III. 63. Словник української мови Грінченка