повторювати

ПОВТО́РЮВАТИ, юю, юєш і ПОВТОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОВТОРИ́ТИ, торю́, то́риш, док., що.

1. Говорити, писати і т. ін. знову, ще раз те ж саме.

Це був приємний наказ, і його не треба було повторювати двічі (О. Іваненко);

Вже я раз виражала [висловлювала] свої думки з поводу [з приводу] “київських свят”, то що вже повторяти знов (Леся Українка);

– Що за чудесний вид, – повторив хлопець по хвилі (І. Франко);

– Я не бачив ніколи ні одного робітника з маєтку Гальванеску, – вперто повторив дід (Ю. Смолич);

// Проказувати слідом за ким-небудь.

Уста мого сусіда, ледь-ледь ворушилися, повторюючи її слова... (Іван Ле);

Кладе дитя поклони .. Та молитву після діда Повторяє в тишині (П. Грабовський);

– За Січ! – промовили тихо старі, моргнувши сивим вусом. – За Січ! – стрепенувшись, як молоді соколи, повторили молодці (О. Довженко);

// Переказувати чиїсь слова.

– Нема тепер панської – є наша земля, – не помічає Тимофій, що повторює слова Мірошниченка (М. Стельмах);

– Роби як знаєш, – сказала [мати], – що мені переказали, те й я тобі повторила (Ю. Яновський);

// тільки недок. Часто говорити, згадувати що-небудь.

Ми любимо повторювати слова Глінки, що музику .. творить народ, а композитори лише аранжують її (М. Рильський);

Повторяла [Краньцовська] кілька раз, що вона для Славка застара (Л. Мартович);

// Відтворювати якісь звуки (про луну).

Ов-ов-ов!.. – одзиваються збуджені гори... га-га-га! .. – повторюють в тривозі далекі верхи (М. Коцюбинський).

2. Робити знову, ще раз те ж саме.

Наступного, 1614 року, козаки здійснили два походи. Щоправда, весняний був невдалий .. Проте влітку на 40 чайках вони повторили похід (з наук.-попул. літ.);

// Виконувати ще раз (музичний або літературний твір, частину його).

Гіта .. грає на скрипці, повторюючи невтомно той самий бурхливий і блискучий пасаж, що раптом змінюється пристрасною й сумною мелодією (І. Кочерга);

Зурна повторяла один і той самий голос, монотонний, невиразний (М. Коцюбинський);

// Наслідувати чиї-небудь рухи, дії і т. ін.

Знаками питає [Мартіан] Міна, де він узяв таблицю. Той показує на браму і повторює ті рухи, що робив йому воротар (Леся Українка);

Тоня невідлучно пробирається за ним, стараючись, мов слухняна альпіністка, точно повторювати кожен його рух (О. Гончар);

Ведмідь ще раз здивував усю команду. Він повторив точно те, що зробив Гриць: вчепився лапами за трапик і спокійнісінько виліз на палубу (Д. Ткач);

// Бути цілком подібним до кого-, чого-небудь, схожим на когось, щось.

– Дуже часто діти повторюють своїх батьків. Засвоюють їхні звички, їх принципи, їх мораль (В. Логвиненко).

3. Відновлювати в пам'яті раніше вивчене, засвоєне.

Учитель порадив, як нам треба повторювати те, що вже вивчено, як краще засвоїти правила (О. Донченко);

Перейшов [Грицько] думками на географію й став конспективно повторяти її від початку до краю (С. Васильченко);

Сьогодні .. не вчили нічого нового, тільки трохи повторили (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повторювати — повто́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повторювати — (слова) казати ще раз, (з чужого язика) переказувати, (дію) робити <�виконувати> ще раз; (раз-у-раз) ТОВКМАЧИТИ, товкти, жувати, повторюватися, переливати з пустого в порожнє, співати тієї ж; (своє кредо) затягати своєї; (рухи) наслідувати... Словник синонімів Караванського
  3. повторювати — -юю, -юєш і повторяти, -яю, -яєш, недок., повторити, -торю, -ториш, док., перех. 1》 Говорити, писати і т. ін. знову, ще раз те саме. || Проказувати слідом за ким-небудь. || Переказувати чиїсь слова. || тільки недок. Часто говорити, згадувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повторювати — Дружити, здружувати, здружити, поздружувати, подружувати, подружити, див. дружити, репетирувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. повторювати — Повто́рювати, -рюю, -рюєш і повторя́ти, -ря́ю, -ря́єш; повтори́ти, -торю́, -то́риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. повторювати — ГОВОРИ́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), КАЗА́ТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ВИМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ, МО́ВИТИ, МОВЛЯ́ТИ заст., ПОВІДА́ТИ заст., ПРОРІКА́ТИ поет., РЕКТИ́ заст., поет., БА́ЯТИ фольк., ДЕ́ЙКАТИ діал. Словник синонімів української мови
  7. повторювати — ПОВТО́РЮВАТИ, юю, юєш і ПОВТОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОВТОРИ́ТИ, торю́, то́риш, док., перех. 1. Говорити, писати і т. ін. знову, ще раз те ж саме. Це був приємний наказ, і його не треба було повторювати двічі (Ів. Словник української мови в 11 томах