1. Словник української мови у 20 томах

повідчиняний

ПОВІДЧИ́НЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до повідчиня́ти.

Ішли і бачили засідланих коней попід хатами і чули голосні плачі в навстіж повідчиняних дверях (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повідчиняний — повідчи́няний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повідчиняний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повідчиняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повідчиняний — Повідчи́няний, -на, -не; звич. мн. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повідчиняний — ПОВІДЧИ́НЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідчиня́ти. Ішли і бачили засідланих коней попід хатами і чули голосні плачі в навстіж повідчиняних дверях (Гончар, II, 1959, 90). Словник української мови в 11 томах