повільний
ПОВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; протилежне швидкий.
Холод зачав добре заглядати до буди. Дошкулював він і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Н. Кобринська);
Повільне відмирання природи, іній на деревах і срібна паморозь у степах веселили, бадьорили людей (С. Скляренко);
// Який триває довгий час; довгочасний.
Люди .. вели повільні, нудні розмови, так, для штуки, аби не проспати черги (Григорій Тютюнник);
// Який впливає протягом тривалого часу.
Відповідно до швидкості дії проявники поділяються на надшвидкісні, швидкі, нормальні і повільні (з наук. літ.);
// Який настає не зразу; поступовий.
В Тюмені їх [переселенців] чекала звістка, подібна до засуду на повільну голодну смерть: через мілководдя пароход [пароплав] не йшов (Леся Українка).
2. Неквапливий, млявий.
Я, бачите, зроду повільний собі, а Хома – то прудке, як іскра (І. Франко);
На сизі ще від мулу оболоні Гонив повільних буйволів орач (М. Бажан);
// Який нешвидко рухається; малорухомий.
Діти побігли вперед до сливок, постойкуючи [очікуючи] по хвилинці на чоловіка-орендаря, що йшов однаковим кроком із повільнішим товаришем (О. Кобилянська);
Аркадій Валеріанович .. попереду бачить валку саней. Вона пливе глибоко вибитою дорогою, повільна, чорна (М. Стельмах);
// Рівний, без різких переходів; плавний, розмірений (про звуки, мову, рухи і т. ін.).
Його все гніває, все дратує: і той Савченко з вічними жартами.., і Савченків робітник, якого Тихович так любить, а проте не може спокійно дивитись на його повільні рухи (М. Коцюбинський);
На задній підводі хтось співав. Повільний, журливий спів далеко лунав над імлистими луками... (О. Гончар).
3. рідко. Положистий, некрутий.
Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Марко Вовчок).
4. діал. Забарна.
Торік зима була повільна (Сл. Б. Грінченка).
5. діал. Вільний.
6. діал. Нетісний (про одяг, взуття).
Шапка повільна (Сл. Б. Грінченка).
Значення в інших словниках
- повільний — (який уповільнено здійснюється) неспішний, нешвидкий, спокійний, неквапливий, розтягнутий, (з байдужістю) сонний, млявий, (про рух) тихий, кволий, лінивий, марудний. Словник синонімів Полюги
- повільний — пові́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- повільний — (рух) тихий, не швидкий; (хто) неквапливий, млявий; (- дію) довгочасний, тягучий; (- смерть) поступовий; (жест) плавкий, м'який, не різкий. Словник синонімів Караванського
- повільний — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
- повільний — [поув’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- повільний — -а, -е. 1》 Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; прот. швидкий. || Який триває довгий час; довгочасний. || Який впливає протягом тривалого часу. || Який настає не зразу; поступовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повільний — Пові́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повільний — повільний помірний (ст): Дусити м'ясо треба на повільному вогні, аж зм'якне (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- повільний — ЗАБАРНИ́Й (про людину — який бариться, робить щось не поспішаючи), ЗАБА́РЛИВИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕКВАПНИ́Й, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, ЗАГА́ЙНИЙ, НЕХАПЛИ́ВИЙ розм. Забарнії гості забарилися в хаті (Словник... Словник синонімів української мови
- повільний — ПОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; протилежне швидкий. Холод зачав добре заглядати до буди. Дошкулював він і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах