повільний
ПОВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; протилежне швидкий.
Холод зачав добре заглядати до буди. Дошкулював він і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Кобр., Вибр., 1954, 80);
Повільне відмирання природи, іній на деревах і срібна паморозь у степах веселили, бадьорили людей (Скл., Хазяїни, 1948, 132);
// Який триває довгий час; довгочасний.
Люди.. вели повільні, нудні розмови, так, для штуки, аби не проспати черги (Тют., Вир, 1964, 145);
// Який впливає протягом тривалого часу.
Відповідно до швидкості дії проявники поділяються на надшвидкісні, швидкі, нормальні і повільні (Довідник фот., 1959, 111);
// Який настає не зразу; поступовий.
В Тюмені їх [переселенців] чекала звістка, подібна до засуду на повільну голодну смерть: через мілководдя пароход [пароплав] не йшов (Л. Укр., V, 1956, 70).
На пові́льному вогні́ — на вогні, який довго, слабо горить.
2. Неквапливий, млявий.
Я, бачите, зроду повільний собі, а Хома — то прудке, як іскра (Фр., І, 1955, 68);
На сизі ще від мулу оболоні Гонив повільних буйволів орач (Бажан, Вибр., 1940, 178);
// Який нешвидко рухається; малорухомий.
Діти побігли вперед до сливок, постойкуючи [очікуючи] по хвилинці на чоловіка-орендаря, що йшов однаковим кроком із повільнішим товаришем (Коб., III, 1956, 528);
Аркадій Валеріанович.. попереду бачить валку саней. Вона пливе глибоко вибитою дорогою, повільна, чорна (Стельмах, І, 1962, 45);
// Рівний, без різких переходів; плавний, розмірений (про звуки, мову, рухи і т. ін.).
Його все гніває, все дратує: і той Савченко з вічними жартами.., і Савченків робітник, якого Тихович так любить, а проте не може спокійно дивитись на його повільні рухи (Коцюб., І, 1955, 209);
На задній підводі хтось співав. Повільний, журливий спів далеко лунав над імлистими луками… (Гончар, III, 1959, 183).
3. рідко. Положистий, некрутий.
Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Вовчок, VI, 1956, 310).
4. діал. Помірний.
Торік зима була повільна (Сл. Гр.).
5. діал. Вільний.
6. діал. Нетісний (про одяг, взуття).
Шапка повільна (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- повільний — (який уповільнено здійснюється) неспішний, нешвидкий, спокійний, неквапливий, розтягнутий, (з байдужістю) сонний, млявий, (про рух) тихий, кволий, лінивий, марудний. Словник синонімів Полюги
- повільний — пові́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- повільний — (рух) тихий, не швидкий; (хто) неквапливий, млявий; (- дію) довгочасний, тягучий; (- смерть) поступовий; (жест) плавкий, м'який, не різкий. Словник синонімів Караванського
- повільний — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
- повільний — [поув’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- повільний — -а, -е. 1》 Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; прот. швидкий. || Який триває довгий час; довгочасний. || Який впливає протягом тривалого часу. || Який настає не зразу; поступовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повільний — Пові́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повільний — ПОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється, відбувається протягом тривалого часу; протилежне швидкий. Холод зачав добре заглядати до буди. Дошкулював він і купцеві, що сидів спереду, і той почав на повільну їзду сердитися (Н. Словник української мови у 20 томах
- повільний — повільний помірний (ст): Дусити м'ясо треба на повільному вогні, аж зм'якне (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- повільний — ЗАБАРНИ́Й (про людину — який бариться, робить щось не поспішаючи), ЗАБА́РЛИВИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕКВАПНИ́Й, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, ЗАГА́ЙНИЙ, НЕХАПЛИ́ВИЙ розм. Забарнії гості забарилися в хаті (Словник... Словник синонімів української мови