поганий

ПОГА́НИЙ, а, е, вищ. ст. гі́рший.

1. Який не має добрих якостей, властивостей; не такий, як треба; який викликає негативну оцінку.

З поганої трави – погане й сіно (прислів'я);

Виніс [шинкар] поганшого вина й здер більші гроші з бурлак (І. Нечуй-Левицький);

Гордєєв усю ніч пік у кухонній юрті пироги і все хвилювався, що дріжджі погані, але .. пироги вийшли високі, рум'яні й легкі (З. Тулуб);

// Неприємний своїми якостями, властивостями (несмачний, смердючий і т. ін.).

– Погана у тебе .. яєшня! Як трава! (Панас Мирний);

Коли прийшли на свої місця, Олечка, попробувавши суп, заплакала: – Ой, яке погане (А. Хижняк);

// Некорисний або шкідливий.

Сестри ходили Що день божий вранці-рано Плакать над Іваном, Поки самі потруїлись Тим зіллям поганим (Т. Шевченко);

Це поганий гриб, шкідливий. Зветься гриб цей – мухомор (І. Нехода);

Погана муха;

// Несприятливий, похмурий (про погоду, день і т. ін.).

– Пам'ятаю – поганий був ранок: туман наліг на землю (М. Коцюбинський);

Незважаючи на погану погоду, Гнат був у веселому настрої (С. Чорнобривець).

2. Який не задовольняє поставлених вимог, не відповідає цим вимогам, певним потребам.

Це був мій перший звуковий фільм [“Іван”], знятий на дуже поганій апаратурі, ще не освоєній початкуючими звукопрацівниками (О. Довженко);

– Ви погане місце вибрали для маневрування, – тихо сказав Савченко (М. Стельмах);

Соняшник є поганим попередником, а під озимину й зовсім не придатний (з наук. літ.);

// Виконаний недосконало, немайстерно; невправний.

Сиділи там [у пеклі] скучні піїти, Писарчуки поганих вірш (І. Котляревський);

Тоня .. бігає на всі фільми підряд – гарний він чи поганий (О. Гончар);

// Недосвідчений, невмілий (про людину).

Поганий з тебе стиліст, діду, не вмієш прибирати порівнянь (Г. Хоткевич);

// Який не відповідає звичайним нормам, відхиляється від нормального (про стан, відчуття, життєві функції організму і т. ін.).

[Милевський:] Я .. застав його зовсім у поганому стані, ходить не може (Леся Українка);

– Апетит якийсь поганий... Пироги вже приносили? (Остап Вишня);

// Нездоровий, хворий (про органи тіла, організм).

Поганому животу і пироги вадять (прислів'я).

3. Який не обіцяє нічого доброго, віщує лихо, небезпеку або неприємність; невтішний, сумний.

[Мартіан:] Ось я зараз скажу, щоб занесли Люціллу .. [Люцілла:] Сама піду! Бо се поганий знак, щоб на руках несли в нову домівку (Леся Українка);

[Тетяна:] Нема дома [чоловіка]; мені дуже без нього було страшно! Поїхав в город по якомусь ділові [ділу], так я цілу ніч мала поганий сон (М. Кропивницький);

Провал .. Недарма сьогодні у поганому передчутті тривожилось серце... (М. Стельмах);

// Невеселий, гнітючий.

Поганий настрій;

// Нещасливий, важкий, жорстокий.

Ой, талане, талане, Удовиний поганий! (Т. Шевченко);

Погана доля не дрімала, – Немов невольника, тебе вела Від зла до зла (І. Франко);

// у знач. ім. пога́не, ного, с. Те, що віщує лихо, небезпеку або неприємність.

– Прошу вас, побережіться, – ледве міг розібрати Брянський. – Бо мені погане виділося... (О. Гончар);

// у знач. ім. пога́не, ного, с. Що-небудь лихе, небезпечне, неприємне.

Вчора дістав од тебе листа, дорога Вірунечко, і .. трохи заспокоївся, що нічого поганого з Вами не сталося (М. Коцюбинський).

4. Якому властиві негативні моральні якості (про людину).

– Чи він наважався дуріти .. тим, що в йому молода кров грає, чи він і справді поганий чоловік (І. Нечуй-Левицький);

Кожна людина, якою б вона поганою не була, має свій найчистіший закуток чи хоча б спомин (М. Стельмах);

// Недоброзичливий, неприязний; злий.

– Люди тут такі, погані. Я їм нічого злого не зробив (Г. Хоткевич);

// у знач. ім. пога́ний, ного, ч.; пога́на, ної, ж. Людина, огидна своєю поведінкою, вчинками і т. ін.

– Тілько ти мені слово пікнеш про батька та матір, я тебе з світа зживу .. Вони тебе, поганого, виплодили, виростили, скілько на тебе грошей стратили, – так ти оце за те дякуєш їм?! (Панас Мирний).

5. Вартий осуду (про манери, поведінку, вчинки і т. ін.).

[Дівчина:] Поганих звичайок у мене багато (Леся Українка);

– Ви майстер викручуватись і робити поганий вплив на людей (М. Стельмах);

// Який ганьбить, плямує кого-небудь.

Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше (Номис);

Хто пустив погану славу на багатирку Шрамченкову дочку? (Панас Мирний);

// Грубий, брутальний, непристойний.

Навздогін Гнату летить якась погана лайка, але він уже не розбирає її (М. Стельмах);

// у знач. ім. пога́не, ного, с. Те, що варте осуду.

Від поганого відверталося не через знання дійсної вартості цього поганого, а просто якимсь чуттям і нюхом (Г. Хоткевич);

– Чого мені турбуватись? Я не зрадник і не злодій, поганого я нічого не вчинив (О. Гончар);

// Який виражає осуд; несхвальний, негативний.

– Поганої ви думки про мене, виходить, Мирославо! – посміхнувшись, сказав Артем (А. Головко).

6. Непривабливий, негарний або бридкий на вигляд.

З дзеркальця виглядало .. погане обличчя, з непомірно довгим носом (М. Коцюбинський);

Бригом правував поганий, кривий і кошлатий румун з двома матросами (Ю. Яновський);

// Брудний, нечистий.

– Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Л. Глібов);

// перен. Який викликає ненависть; проклятий.

Князь хиріє, Нездужає встати, А підвести нема кому, Ніхто й не загляне До грішного болящого в будинки погані (Т. Шевченко);

// перен. Нікчемний, підлий.

Славних прадідів великих Правнуки погані! (Т. Шевченко);

Ви [загарбники] смертний привезли вогонь, Та запече і вас либонь І душу випалить погану (Д. Павличко).

7. етн. Пов'язаний з нечистою силою; нечистий.

– У нас [індійців] є повір'я, що в усякій жінці сидить поганий дух (В. Минко).

8. заст. Який не сповідує християнської віри, не додержується християнських заповітів у своєму житті.

– Це не його гяур поганий тоді в гаремі зарубав... (В. Сосюра);

// у знач. ім. пога́ний, ного, ч.; пога́на, ної, ж. Людина, яка не сповідує християнської віри, не додержується християнських заповітів у своєму житті.

Вороги!! І люті! люті! .. Нехристияне! Чи не меж вами ж я, погані, Так опоганивсь, що й не знать, Чи й був я чистим коли-небудь (Т. Шевченко);

– Треба йти нам на поганих В їх землю прокляту, Напитись шоломом Дону І слави набрати! (М. Костомаров).

Пога́на спра́ва <�Пога́ні спра́ви> див. спра́ва¹;

Пога́на хворо́ба див. хворо́ба.

◇ До́бра мі́на при пога́ній грі див. мі́на¹;

Жа́рти пога́ні (коро́ткі) див. жарт;

Лихе́ (пога́не, зле і т. ін.) о́ко див. о́ко¹;

Пога́не сло́во див. сло́во;

(1) Пога́ний (лихи́й) на о́ко (на о́чі), етн. – за народними прикметами, людина, що поглядом може зурочити, завдати шкоди.

Моя сусіда погана на око, на що не гляне – все призводить до втрати (з усн. мови);

Пога́ний на язи́к див. язи́к;

(2) Пога́ний (пога́на), як сме́ртний гріх – про дуже негарну людину.

– Скажіть, як вам здається тая Girod? правда ж, вона погана, як смертний гріх? (Леся Українка).