1. Фразеологічний словник української мови

поганий

жа́рти пога́ні (коро́ткі) з ким—чим і без додатка. Необачність, непоступливість, необережність у діях і вчинках може призвести до поганих наслідків. Він прийшов до простого висновку: щоб бути на висоті, щоб тебе не підводили, треба міцно триматися і дати всім зрозуміти, що з ним жарти погані (М. Ю. Тарновський); Бувають дні, коли сюди приносить вітер дзвін дзиґарів із Петропавлівської фортеці. Це ніби їм нагадування про те, що їх чекає, що з владою погані жарти (Василь Шевчук); — Мало що може трапитись, коли людина не зовсім твереза... Всяке може статися. Це ж шахта. Тут жарти короткі... (Д. Ткач).

лихе́ (пога́не, зле і т. ін.) о́ко. 1. Той, хто здатний зробити неприємність, вчинити зло; недобра, недоброзичлива людина. Старий зітхнув і тихіше додав: ..— До мене тихцем, щоб лихе око не бачило, приходь (М. Стельмах); Предовга валка клекотливо посувалася в безмовні ліси, геть від людських осель, від лихого ока (П. Загребельний); — Ну, ти цього не кажи. Сміливий (Омелян)! А коли до мене приїжджає, то ніяке погане око не побачить (М. Стельмах); На дерев’яній обшивці (вітряків) іноді викарбовувалися й магічні знаки, які начебто оберігали від “дурного ока” (З журналу). 2. у кого і без додатка. Погляд людини, з яким пов’язують неприємність, нещастя і т. ін. Їх (грона винограду) стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров’ячі та кінські черепи (М. Коцюбинський); Він на пасіці як у дозорі: здатен-бо ж оберегти бджолу від злого ока (О. Гончар); Старші люди, які вміють “шептати на добро”, замовляють на Кузьму й Дем’яна пристріт — наврочування недобрим оком, заздрістю, надмірним здивуванням тощо (З журналу). лихі́ о́чі. — Не витріщайсь на дитину.. — Хіба в мене такі вже лихі очі? — знічено каже Христолобенко та й відходить од коляски (Є. Гуцало).

пога́не сло́во. Лайливий, образливий вираз. — А .. казали, що в мене батька не було… байстрюк? — кажуть.. — Не думай про це, то погане слово! (Панас Мирний); Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст (О. Гончар).

пога́ний (лихи́й) на о́ко (на о́чі), етн. За народними прикметами, людина, що поглядом може зурочити, завдати шкоди. Моя сусіда погана на око, на що не гляне — все призводить до втрати (З усн. мови).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поганий — (який позбавлений позитивного) поганенький, лихий, (характером) підлий, паскудний, ледачий, (зовні) бридкий, негарний, нехороший, незугарний, (якісно) кепський, негожий, незадовільний; (більшою мірою) жахливий, поганючий, препоганий// абиякий, такий-сякий. Словник синонімів Полюги
  2. поганий — пога́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. поганий — Недобрий, кепський, паскудний, паршивий, МИРШАВИЙ, неякісний, незадовільний, не вартий доброго слова, д. нездалий, шпетний, ледаякий; (твір) недосконалий, невправний; (майстер) недосвідчений, невмілий; (сон) прикрий, (настрій) гнітючий... Словник синонімів Караванського
  4. поганий — I абиякий, барахляний, барахольний, бісбатьказна-що, бісбатьказна-який, блідий (твір), бозна-який, бракований, бридкий, бузовий (вульг. Словник синонімів Вусика
  5. поганий — -а, -е. 1》 Який не має добрих якостей, властивостей; не такий, як треба; який викликає негативну оцінку. || Неприємний своїми якостями, властивостями (несмачний, смердючий і т. ін.). || Некорисний або шкідливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. поганий — Пога́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поганий — ПОГА́НИЙ, а, е, вищ. ст. гі́рший. 1. Який не має добрих якостей, властивостей; не такий, як треба; який викликає негативну оцінку. З поганої трави – погане й сіно (прислів'я); Виніс [шинкар] поганшого вина й здер більші гроші з бурлак (І. Словник української мови у 20 томах
  8. поганий — Від поганого зерна і кури сліпнуть. Від поганої їжі люди хворіють. Не все погане, що старе. Застереження, щоб не поспішали позбуватися всього старого. Погана та птиця, що своє гніздо клює. Погана та людина, яка робить шкоду своїй родині чи батьківщині. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. поганий — син. галімий, гондошний, довбаний, лажовий, фіґовий, фуфлижний, хріновий. Словник жарґонної лексики української мови
  10. поганий — Язичник; так польські магнати і шляхта іноді називали русинів, які не погоджувалися перейти в католицтво або погодитися на унію. Словник застарілих та маловживаних слів
  11. поганий — ЗЛИЙ (який недоброзичливо, неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших), НЕДО́БРИЙ, ПОГА́НИЙ, ЛИХИ́Й, ЗЛІ́СНИЙ, ЗЛО́БНИЙ, ОЗЛО́БЛЕНИЙ, ЗЛОБЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ЗЛОСЛИ́ВИЙ, ЖО́ВЧНИЙ, ЛЮ́ТИЙ підсил., ЗЛЮ́ЧИЙ (ЗЛЮ́ЩИЙ) підсил. розм., СОБАКУВА́ТИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  12. поганий — ПОГА́НИЙ, а, е. 1. Який не має добрих якостей, властивостей; не такий, як треба; який викликає негативну оцінку. З поганої трави — погане й сіно (Укр.. присл.., 1955, 104); Виніс [шинкар] поганшого вина й здер більші гроші з бурлак (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах