1. Фразеологічний словник української мови

повіяти

і́ншим (не тим) ві́тром пові́яло. Відчутно змінилися обставини, настрої, погляди і т. ін. Всі (в Кухтиній сім’ї) повірили, що іншим вітром повіяло і що жде їх щось нове, цікаве, нечуване досі (А. Іщук); — А ви ж торік казали, що Заруба такий, як всі…— Всі казали, а тепер бачу, що не тим вітром повіяло (В. Кучер).

сві́жим ві́тром пові́яло. Змінилися обставини, настрої і т. ін. на краще. Від її щирого голосу повіяло на Миколу свіжим вітром (В. Кучер); Торік з двома подругами прийшла вона на ферму і тут відразу повіяло свіжим вітром .. Приміщення побілили, причепурили (Я. Гримайло).

холо́дним ві́тром пові́яло. Змінилися обставини, настрої і т. ін. на гірше. Минули літа молодії, Холодним вітром од надії Уже повіяло (Т. Шевченко); То йому привиджується удача: земля знову його, він такий радий .. Аж ось повіяло холодним вітром з другого боку… Нема землі!.. (Панас Мирний).

хо́лодом пові́яло. 1. від кого. Хто-небудь дуже стримано повівся з кимсь, неприязно поставився і т. ін. до кого-небудь. (Оксана:) Він попрікає мене тобою. Зразу, коли приїхав, зустрів мене ласкаво, а коли взнав, що ти тут, так холодом од нього і повіяло (З. Мороз). 2. від чого. Хто-небудь неприємно вражений чим-небудь. Микола задумався. Холодом повіяло на нього від тої думки, але виходу не було (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повіяти — пові́яти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повіяти — -ію, -ієш, док. 1》 неперех. Почати віяти (у 1, 2 знач.). 2》 неперех. Війнути (у 1 знач.). || безос. || безос., перен. Викликати яке-небудь відчуття, якісь настрої, спогади і т. ін. 3》 неперех. Помахати чим-небудь. 4》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повіяти — ПОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Почати віяти (у 1, 2 знач.). Завірюха ще повіє, В хаті ще похолодіє (Я. Щоголів); Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу, потім повіяв з Акерманщини вітер, розчистив землю... Словник української мови у 20 томах
  4. повіяти — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
  5. повіяти — ПОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док. 1. неперех. Почати віяти (у 1, 2 знач.). Завірюха ще повіє, В хаті ще похолодіє (Щог., Поезії, 1958, 84); Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу, потім повіяв з Акерманщини вітер, розчистив землю... Словник української мови в 11 томах
  6. повіяти — Повіяти, -вію, -єш гл. Повѣять. Ой повій, вітроньку, з гори в долиноньку. Чуб. V. 134. Повій, вітре холодненький, з глибокого яру. Мет. 84. Словник української мови Грінченка