поганський

ПОГА́НСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до пога́ни́н 1.

Ой, у п'ятницю святую, У раннюю досвітню годину, Та як наші вставали, Поганське військо половецьке потопцем [потоптом] топтали (Панас Мирний);

Наступив [Святослав] на землю половчанську, Руський край грозою оберіг, і Кобяк, тодішній князь поганський, у полоні в Києві поліг (Н. Забіла);

// Належний поганину, поганам; який є у поган; власт. поганам.

– Я буду старатися всіма силами скасувати сі поганські звичаї. Бо то поганство (Г. Хоткевич);

Поганська зброя.

2. Стос. до часів поганства; пов'язаний з цими часами.

[Єпископ:] Всі оті, що звалися богами в поганськім світі, – ідоли бездушні, або злі духи, слуги князя тьми (Леся Українка);

– Хіба ти забув, полковнику, – промовив тоді кошовий, – що в руках татар теж наші товариші, що коли ми тепер їх не визволимо, то життя їх буде продане у вічну неволю поганську? (О. Довженко).

3. етн. Який знається, має зв'язок з нечистою силою; нечистий.

– Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом (Г. Квітка-Основ'яненко);

Бабуся підносила їй до столу смачні страви, .. та, крім полуниць, Орися не взяла нічого в рот. – Ах ти, горе моє, горе, – бідкалася старенька. – Не інакше, як тобі наврочили якісь поганські злі очі (Д. Бедзик);

// Лихий, ненависний, проклятий.

Кінець тиранії поганській! Свободи хай дні потечуть (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

поганський

Значення в інших словниках