погнатися
ПОГНА́ТИСЯ, пожену́ся, пожене́шся, док.
1. Побігти, полетіти і т. ін. за ким-, чим-небудь, щоб догнати, досягти; почати переслідування когось або чогось.
Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (І. Котляревський);
Коли за ним здумають погнатися Погиба з Бараболею – сюди [на болото] не наважаться піти (М. Стельмах);
Літак вирівнявся і погнався за найближчим до нього бомбардувальником (Д. Ткач);
* Образно. На виріст, і на силу, й на личко у батька удавсь: отже, за батьком і на той світ погнався!.. (Марко Вовчок).
2. розм. Те саме, що погна́ти 3.
Так з невільничих кайданів Швидше вирватись потрапив Атта Троль. Він диким скоком Геть по вулиці погнався (Леся Українка).
3. розм. Те саме, що ви́рости 1.
Груша погналася вгору, як верба (І. Нечуй-Левицький).
4. перен., розм. Виявити бажання добитися, домогтися чого-небудь.
Поженемося за баришем, а скільки крові братньої нап'ємося! (Г. Квітка-Основ'яненко).
Значення в інших словниках
- погнатися — погна́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- погнатися — [погнатиес'а] пожеинус'а, пожеинес':а, пожеинец':а, пожеинеимос'а, пожеинеитес'а, пожеинуц':а; нак. пожеинис'а, пожеин'іц':а Орфоепічний словник української мови
- погнатися — поженуся, поженешся, док. 1》 Побігти, полетіти і т. ін. за ким-, чим-небудь, щоб догнати, досягти; почати переслідування когось або чогось. 2》 розм. Те саме, що погнати 3). 3》 розм. Те саме, що вирости 1). 4》 перен., розм. Виявити бажання добитися, домогтися чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погнатися — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- погнатися — ПОГНА́ТИСЯ, пожену́ся, пожене́шся, док. 1. Побігти, полетіти і т. ін. за ким-, чим-небудь, щоб догнати, досягти; почати переслідування когось або чогось. Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (Котл. Словник української мови в 11 томах
- погнатися — Погна́тися, -жену́ся, -не́шся гл. 1) Погнаться. Піймав, не піймав, а погнаться можна. Ном. № 4281. Чорт погнавсь за ним і не догнав. Рудч. Ск. І. 69. 2) Отправиться, пойти, гоня; побѣжать. Покинув чоловік упруга недоораного, погнавсь із воликами додому. Словник української мови Грінченка