1. Словник української мови в 11 томах

погнатися

ПОГНА́ТИСЯ, пожену́ся, пожене́шся, док.

1. Побігти, полетіти і т. ін. за ким-, чим-небудь, щоб догнати, досягти; почати переслідування когось або чогось.

Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (Котл., І, 1952, 134);

Коли за ним здумають погнатися Погиба з Бараболею — сюди [на болото] не наважаться піти (Стельмах, II, 1962, 67);

Літак вирівнявся і погнався за найближчим до нього бомбардувальником (Ткач, Жди.., 1959, 37);

*Образно. На виріст, і на силу, й на личко у батька удавсь: отже, за батьком і на той світ погнався!.. (Вовчок, І, 1955, 277).

2. розм. Те саме, що погна́ти 3.

Так з невільничих кайданів Швидше вирватись потрапив Атта Троль. Він диким скоком Геть по вулиці погнався (Л. Укр., IV, 1954, 137).

3. розм. Те саме, що ви́рости 1.

Груша погналася вгору, як верба (Н.-Лев., II, 1956, 377).

4. перен., розм. Виявити бажання добитися, домогтися чого-небудь.

Поженемося за баришем, а скільки крові братньої нап’ємося! (Кв.-Осн., II, 1956, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погнатися — погна́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погнатися — [погнатиес'а] пожеинус'а, пожеинес':а, пожеинец':а, пожеинеимос'а, пожеинеитес'а, пожеинуц':а; нак. пожеинис'а, пожеин'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. погнатися — поженуся, поженешся, док. 1》 Побігти, полетіти і т. ін. за ким-, чим-небудь, щоб догнати, досягти; почати переслідування когось або чогось. 2》 розм. Те саме, що погнати 3). 3》 розм. Те саме, що вирости 1). 4》 перен., розм. Виявити бажання добитися, домогтися чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погнатися — ПОГНА́ТИСЯ, пожену́ся, пожене́шся, док. 1. Побігти, полетіти і т. ін. за ким-, чим-небудь, щоб догнати, досягти; почати переслідування когось або чогось. Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (І. Словник української мови у 20 томах
  5. погнатися — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. погнатися — Погна́тися, -жену́ся, -не́шся гл. 1) Погнаться. Піймав, не піймав, а погнаться можна. Ном. № 4281. Чорт погнавсь за ним і не догнав. Рудч. Ск. І. 69. 2) Отправиться, пойти, гоня; побѣжать. Покинув чоловік упруга недоораного, погнавсь із воликами додому. Словник української мови Грінченка