погордливо
ПОГО́РДЛИВО і ПОГІ́РДЛИВО
Присл. до пого́рдливий.
Софія погордливо крізь сльози засміялась (Леся Українка);
Парасковії Федорівні він злегка кивнув головою, на хлопців зиркнув зневажливо і погордливо (О. Іваненко);
Якась підстаркувата міщанка поважно розсілась на канапі й, погірдливо смакуючи кожне слово, розповідає про власне життя (М. Івченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погордливо — пого́рдливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- погордливо — і погірдливо. Присл. до погордливий і погірдливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погордливо — ПОГО́РДЛИВО. Присл. до пого́рдливий. Софія погордливо крізь сльози засміялась (Л. Укр., III, 1952, 540); Парасковії Федорівні він злегка кивнув головою, на хлопців зиркнув зневажливо і погордливо (Ів., Таємниця, 1959, 151). Словник української мови в 11 томах