погордувати
ПОГОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Поставитися до кого-небудь зневажливо, зверхньо, презирливо.
– Не погордуйте нами та не забувайте за моє ласкаве прохання! – гукав Кміта (І. Нечуй-Левицький);
– Така ж вона хороша та привітна. Все мене за походи розпитувала, і горілочки піднесла, не погордувала (З. Тулуб);
// Знехтувати чим-небудь.
Не погордуйте моїм проханням (Леся Українка);
Разом з цукерками і квітами, якими погордувала Ольга, Онопрій викинув на смітник засохлі пелюстки троянд (А. Іщук).
2. Поставитися до кого-, чого-небудь з огидою, відразою.
Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед кумом. – Живися, кумочку, не погордуй! (І. Франко).
3. над ким, рідко. Виявити надмірну гордість, гонор.
[Грицько:] Що мені в неї, христа ради ласкавого слова прохати? .. Не на такого напала! Наді мною не погордує, не потішить пихи! (М. Старицький).
Значення в інших словниках
- погордувати — погордува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- погордувати — -ую, -уєш, док. 1》 Поставитися до кого-небудь зневажливо, зверхньо, презирливо. || Знехтувати чим-небудь. 2》 Поставитися до кого-, чого-небудь з огидою, відразою. 3》 над ким, рідко. Виявити надмірну гордість, гонор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погордувати — НЕ́ХТУВАТИ чим (не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на що-небудь, не брати до уваги чогось), ІГНОРУВА́ТИ що, ЗНЕВАЖА́ТИ що, підсил., ПОГО́РДЖУВАТИ (ПОГОРДЖА́ТИ рідше) підсил. розм. Словник синонімів української мови
- погордувати — ПОГОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Поставитися до кого-небудь зневажливо, зверхньо, презирливо. — Не погордуйте нами та не забувайте за моє ласкаве прохання! — гукав Кміта (Н.-Лев., IV, 1956, 343); — Така ж вона хороша та привітна. Словник української мови в 11 томах
- погордувати — Погордува́ти, -ду́ю, -єш гл. Пренебречь. Грин. III. 471. Покличмо ми брата мого до себе у гості, — може він не погордує тепер нами. Рудч. Ск. II. 143. Словник української мови Грінченка