1. Словник української мови в 11 томах

погордувати

ПОГОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Поставитися до кого-небудь зневажливо, зверхньо, презирливо.

— Не погордуйте нами та не забувайте за моє ласкаве прохання! — гукав Кміта (Н.-Лев., IV, 1956, 343);

— Така ж вона хороша та привітна. Все мене за походи розпитувала, і горілочки піднесла, не погордувала (Тулуб, Людолови, І, 1957, 344);

// Знехтувати чим-небудь.

Не погордуйте моїм проханням (Л. Укр., V, 1956, 292);

Разом з цукерками і квітами, якими погордувала Ольга, Онопрій викинув на смітник засохлі пелюстки троянд (Іщук, Вербівчани, 1961, 75).

2. Поставитися до кого-, чого-небудь з огидою, відразою.

Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед кумом. — Живися, кумочку, не погордуй! (Фр., IV, 1950, 57).

3. над ким, рідко. Виявити надмірну гордість, гонор.

[Грицько:] Що мені в неї, христа ради ласкавого слова прохати? ..Не на такого напала! Наді мною не погордує, не потішить пихи! (Стар., Вибр., 1959, 251).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погордувати — погордува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погордувати — -ую, -уєш, док. 1》 Поставитися до кого-небудь зневажливо, зверхньо, презирливо. || Знехтувати чим-небудь. 2》 Поставитися до кого-, чого-небудь з огидою, відразою. 3》 над ким, рідко. Виявити надмірну гордість, гонор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погордувати — ПОГОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Поставитися до кого-небудь зневажливо, зверхньо, презирливо. – Не погордуйте нами та не забувайте за моє ласкаве прохання! – гукав Кміта (І. Нечуй-Левицький); – Така ж вона хороша та привітна. Словник української мови у 20 томах
  4. погордувати — НЕ́ХТУВАТИ чим (не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на що-небудь, не брати до уваги чогось), ІГНОРУВА́ТИ що, ЗНЕВАЖА́ТИ що, підсил., ПОГО́РДЖУВАТИ (ПОГОРДЖА́ТИ рідше) підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. погордувати — Погордува́ти, -ду́ю, -єш гл. Пренебречь. Грин. III. 471. Покличмо ми брата мого до себе у гості, — може він не погордує тепер нами. Рудч. Ск. II. 143. Словник української мови Грінченка