погубитель
ПОГУБИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст., рідко.
Той, хто призводить до загибелі.
Тут лежить копитан [капітан], погубитель її (Г. Квітка-Основ'яненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погубитель — погуби́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- погубитель — Згубач Словник чужослів Павло Штепа
- погубитель — Погубитель, -ля м. Погубитель, губитель. Тут лежить копитан, погубитель її. Кв. Словник української мови Грінченка