подарувати

ПОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. кому, що. Дати, віддати що-небудь комусь назовсім, безплатно.

Легше десятьом подарувати, чим в одного попросити (прислів'я);

У той день, як нам рушать, подарував він свого коня (О. Стороженко);

Моряки подарували щасливим батькам .. колиску роботи корабельного тесляра (З. Тулуб);

* Образно. Піснею завершується чудовий вечір, який подарували москвичам українські друзі (з газ.);

// Лишати, не забирати що-небудь своє у когось.

Як ся напомки [нагадувати], то лучче подарувати (Номис);

– Дайте лишень нам половину пасіки, а як ні, то бери, Карпе, сокиру та й рубай груші. Я вам свого не подарую, – кричала, аж сичала Мотря (І. Нечуй-Левицький);

– Никаноре, щоб сьогодні до вечора приніс мені п'ять карбованців! – .. Никанор жалібно подивився на пана, надіючись, що той подарує йому гроші (М. Стельмах).

2. ким, чим. Наділити ким-, чим-небудь, обдарувати.

Дивись, Горпина як слід і побалакає з Мотрею і пожалує її молодих літ, пусте [пустить] погуляти, подарує чим-небудь (Панас Мирний);

[Василь:] Просю [прошу] тебе у куми: Домаха подарувала мене сином! (М. Кропивницький).

3. кому, що. Збагатити своєю працею (науку, культуру і т. ін.).

[Острожин:] В наші часи не часто чуєш такий хвалебний тон (.. читає). – На днях наш молодий драматург подарував нам [драму]... (Леся Українка);

Великого поета [Т. Шевченка] Земля колись полтавська напоїла, – А сам він невичерпне джерело Подарував народові навіки (М. Рильський).

4. кому, що. Вибачити, простити кому-небудь щось.

Цяцькований Осел придбав нову біду: Де не повернеться – усе не до ладу, Чи шкоду втне – не подарують, Почують, що дзвенить – палюгою частують (Л. Глібов);

[Марко:] Ти думаєш, що я так легко подарую тобі тяжку образу цієї нещасної дівчини? (Мирослав Ірчан).

Вибача́й (дару́й, пробача́й) / ви́бач (подару́й, проба́ч) на [цьо́му (цім)] сло́ві <�Вибача́йте (дару́йте, пробача́йте) / ви́бачте (подару́йте, проба́чте) на [цьо́му (цім)] сло́ві> див. вибача́ти.

◇ Гля́нув (подиви́вся, зи́ркнув і т. ін.), на́че (нена́че і т. ін.) п'ятака́ дав (подарува́в, ки́нув і т. ін.) див. гля́нути;

(1) Подарува́ти життя́ (рідше життя́м) кому – залишати живим, помилувати кого-небудь.

Лев прокинувся, зловив її [Мишу] і хотів з'їсти. Але Миша стала благати його відпустити її і навіть обіцяла віддячити йому, якщо він подарує їй життя (Переклад М. Лукаша);

Пройшли літа. Мужніє ліра. А все в уяві зір жовніра над змовклим боєм, шумом трав і над похмурою рікою, коли я твердою рукою йому життя подарував (В. Сосюра);

Ткачі здебільшого стоять, мов на суді, наче ждуть, чи їх на смерть засудять, чи життям подарують (Леся Українка);

(2) Подарува́ти по́гляд (у́смі́шку і т. ін.) – поглядом, усмішкою виявити своє ставлення до кого-небудь.

Наталія Олександрівна подарувала йому ніжний, добрий погляд (Ю. Збанацький).