1. Фразеологічний словник української мови

подарувати

подарува́ти життя́ (рідше життя́м) кому. Залишати живим, помилувати кого-небудь. Лев прокинувся, зловив її (Мишу) і хотів з’їсти. Але Миша стала благати його відпустити її і навіть обіцяла віддячити йому, якщо він подарує їй життя (Переклад М. Лукаша); Пройшли літа. Мужніє ліра. А все в уяві зір жовніра над змовклим боєм, шумом трав і над похмурою рікою, коли я твердою рукою йому життя подарував (В. Сосюра); Ткачі здебільшого стоять, мов на суді, наче ждуть, чи їх на смерть засудять, чи життям подарують (Леся Українка).

як (мов, ні́би і т. ін.) п’ятака́ дав (подарува́в), зі сл. гля́нув, подиви́вся і т. ін. Неприязно, сердито, вороже. Та нам же громада цю землю одсудила...— То що, що громада? .. Секретар глянув як п’ятака дав (Панас Мирний); Він так зиркнув на мене мов п’ятака подарував (Ю. Збанацький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подарувати — подарува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подарувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Дати, віддати що-небудь комусь назовсім, безплатно. || Лишати, не забирати що-небудь своє у когось. Подарувати життя. 2》 ким, чим. Наділити ким-, чим-небудь, обдарувати. 3》 Збагатити своєю працею (науку, культуру і т. ін.). 4》 Вибачити, простити кому-небудь щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подарувати — Подарува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. подарувати — ПОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. кому, що. Дати, віддати що-небудь комусь назовсім, безплатно. Легше десятьом подарувати, чим в одного попросити (прислів'я); У той день, як нам рушать, подарував він свого коня (О. Словник української мови у 20 томах
  5. подарувати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Словник синонімів української мови
  6. подарувати — ПОДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Дати, віддати що-небудь комусь назовсім, безплатно. Легше десятьом подарувати, чим в одного попросити (Укр.. присл.., 1955, 53); У той день, як нам рушать, подарував він свого коня (Стор. Словник української мови в 11 томах
  7. подарувати — Подарувати, -ру́ю, -єш гл. 1) — кому, кого. Бідному ніхто не подарує. Ном. № 2304. А поїзд наш подарувати чи буде, чи немає чим? Алв. 26. Батько подарував йому свого коня. Рудч. Ск. І. 96. 2) Простить. Словник української мови Грінченка