поденок
ПОДЕ́НОК, нка, ч., діал.
1. Стеля в конюшні, стайні.
2. тільки мн. Залишки на дні; оденки.
Капусти тільки поденки зосталися в діжці (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поденок — поде́нок іменник чоловічого роду cтеля в конюшні, стайні Орфографічний словник української мови
- поденок — -нка, ч. 1》 зах. Стеля у стайні. 2》 поденки, -ів, діал. Залишки на дні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поденок — Поде́нок, -нка м. 1) Потолокъ въ конюшнѣ. Вх. Лем. 451. 2) мн. поде́нки. Подонки, остатки. Капусти тільки поденки зосталися в діжці. Лебед. у. Словник української мови Грінченка