подробиця

ПОДРО́БИЦЯ, і, ж.

1. Окремий факт; деталь якої-небудь справи, явища.

Кожний рад був знати про найменшу подробицю, тож кожний осібно й усі разом голосно розповідали про недавно пережиті хвилини (Н. Кобринська);

Коли боцмана Смолу попросили розповісти про подробиці бою, він відповів: – Бій як бій (Д. Ткач);

// Деталь навколишньої обстановки.

Забув я тобі описати деякі подробиці в нашій оселі (М. Коцюбинський).

2. діал. Дріб'язок (у 1 знач.).

Що там у його купувати: самі сірники та сіль, та така всяка подробиця (Сл. Б. Грінченка);

// присл. Урозбрід.

Коли гуртом не продають [горілки], то подробицею (Сл. Б. Грінченка).

○ (1) До [найме́нших] подро́биць (дрібни́ць) <�рідко У подро́бицях> <�З усіма́ подро́бицями>:

а) (зі сл. знати) досконально, ґрунтовно.

– Він .. знав кожен цех до найменших подробиць, наче свій дім (В. Кучер);

Щепкін, який до дрібниць знав провінціальне життя, зрозумів і розкрив Гоголя, як ніхто (О. Іваненко);

б) дуже чітко, виразно, детально.

Та ще сповістить, коли і де б нам зібратися, щоб обговорити в подробицях статут про премію (Панас Мирний);

Тиждень цілий перемучилася Маруся, .. не йшла до потоку. Уявляла собі до найменших подробиць, як сидить тепер Дмитрик (Г. Хоткевич);

Виклавши до найменших дрібниць зміст “Сатани в бочці”.., Галя почала роздавати ролі (С. Васильченко);

Наприкінці з усіма подробицями описувалося, як і при яких обставинах Улас підривав авторитет Гната (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me