1. Фразеологічний словник української мови

подробиця

до найме́нших подро́биць. 1. зі сл. зна́ти. Досконально, ґрунтовно. — Він .. знав кожен цех до найменших подробиць, наче свій дім (В. Кучер). 2. Дуже чітко, виразно, детально. Тиждень цілий перемучилася Маруся, .. не йшла до потоку. Уявляла собі до найменших подробиць, як сидить тепер Дмитрик (Г. Хоткевич).

удава́тися / уда́тися в подро́биці (то́нкощі). Дуже багато приділяти уваги чому-небудь, як правило, другорядному, несуттєвому. Леґіник ображався і платив тою ж самою монетою, неґречно вдаючися в подробиці, чіпаючи навіть таку делікатну матерію, як питання літ (Г. Хоткевич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подробиця — (найменша частинка при вивченні чогось) дрібниця, дрібничка, книжн. деталь. Словник синонімів Полюги
  2. подробиця — подро́биця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. подробиця — (події) деталь, факт, кн. окремість; Р. дріб'язок; мн. ПОДРОБИЦІ, (стосунків) тонкощі; ФР. дрібниці <н. до найменших подробиць>. Словник синонімів Караванського
  4. подробиця — [подробиец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  5. подробиця — -і, ж. 1》 Окремий факт; деталь якої-небудь справи, явища. || Деталь навколишньої обстановки. 2》 діал. Дріб'язок (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. подробиця — ПОДРО́БИЦЯ, і, ж. 1. Окремий факт; деталь якої-небудь справи, явища. Кожний рад був знати про найменшу подробицю, тож кожний осібно й усі разом голосно розповідали про недавно пережиті хвилини (Н. Словник української мови у 20 томах
  7. подробиця — ДРІБНО́ТА розм. (малі істоти або предмети), ДРІ́Б'ЯЗОК розм., МІЛКОТА́ розм., ПО́ДРІБ діал., ПОДРО́БИЦЯ діал. Корови є по всіх дворах, телиці, свині й поросята, кури й інша дрібнота (Ю. Словник синонімів української мови
  8. подробиця — Подро́биця, -ці, -цею; -биці, -биць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. подробиця — ПОДРО́БИЦЯ, і, ж. 1. Окремий факт; деталь якої-небудь справи, явища. Кожний рад був знати про найменшу подробицю, тож кожний осібно й усі разом голосно розповідали про недавно пережиті хвилини (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. подробиця — Подробиця, -ці ж. 1) Мелочь. Що там у його купувати: самі сірники та сіль, та така всяка подробиця. Нѣжин. у. подробицею. По мелочамъ; въ розницу. Коли гуртом не продають, то подробицею (горілку). 2) Подробность. Прохаєте оповістити вам усяку пригоду у подробиці. МВ. ІІІ. 51. Словник української мови Грінченка