пожартувати
ПОЖАРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. з ким, до кого і без дод. Сказати або зробити що-небудь заради сміху, забави; пошуткувати.
Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, хороша, до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Марко Вовчок);
[Гостомисл:] Гаразд, хлоп'ята! От люблю таких! А чи не з вас котрий пожартував Сю ніч у мене в замку? (І. Франко);
Дмитро хотів пожартувати з ним, насунути картуз на очі, але дитя відступило від нього (М. Стельмах);
– Загоїться, поки весілля скоїться, – пожартував він. – Полеж з тиждень і забудеш, що впав (З. Тулуб);
// з кого – чого, рідко над ким – чим. Поставити кого-небудь задля жарту в смішне становище; посміятися з когось.
[Сабіна:] Тепер я тямлю, що не мені, затоптаній ганчірці, гостей шляхетних пристоїть [належить] вітати. Мій пан хотів собі пожартувать з рабині (Леся Українка);
Не втримавсь [Артем], щоб не пожартувати з брата: – Та ти, бачу, служакою став (А. Головко).
2. Якийсь час говорити або робити що-небудь заради сміху, забави.
– Доки схочу, доти пожартую, а докучить – далі помандрую... (Марко Вовчок);
Молодь вийшла у сад погуляти, поспівати та пожартувати (О. Маковей);
Надвечір часом наїжджали Сусіди .. Полихословить, потужити, Пожартувать собі гуртом (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
// Жартуючи, залицятися до кого-небудь якийсь час.
– Ходи, Гандзю, пожартую, Ходи, Гандзю, поцілую (Т. Шевченко).
Значення в інших словниках
- пожартувати — пожартува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пожартувати — -ую, -уєш, док. 1》 Сказати що-небудь дотепне, смішне або зробити щось задля жарту; покепкувати. || з кого – чого, рідко над ким – чим. Поставити кого-небудь задля жарту в смішне становище; посміятися з когось. 2》 Жартувати якийсь час. || Жартуючи, залицятися до кого-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожартувати — Пожартував злодій: в четвер вмер, а в п’ятницю встав та й коня вкрав. Про злодія, який вдавав із себе хворого, вичікуючи слушного часу, щоб вкрасти. Приповідки або українсько-народня філософія
- пожартувати — ЖАРТУВА́ТИ з ким і без додатка (говорити або робити що-небудь заради сміху, забави), ШУТКУВА́ТИ розм., ЧУДИ́ТИ розм. — Док.: пожартува́ти, пошуткува́ти. По обличчю сержанта не можна було вгадати, жартує він чи говорить серйозно (О. Словник синонімів української мови
- пожартувати — Пожартува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пожартувати — ПОЖАРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Сказати що-небудь дотепне, смішне або зробити щось задля жарту; пошуткувати. Та й дівчина ж була [Олеся]!... Словник української мови в 11 томах
- пожартувати — Пожартува́ти, -ту́ю, -єш гл. Пошутить. До всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. МВ. І. 33. Ой ти, мужиче-невірниченьку, да не віриш моєму білому личеньку, що не вільно стати, пожартувати, молодого жовніра поцілувати. н. п. З панянками пожартуєм. Шевч. 158. Словник української мови Грінченка