1. Приповідки або українсько-народня філософія

пожартувати

Пожартував злодій: в четвер вмер, а в п’ятницю встав та й коня вкрав.

Про злодія, який вдавав із себе хворого, вичікуючи слушного часу, щоб вкрасти.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожартувати — пожартува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пожартувати — -ую, -уєш, док. 1》 Сказати що-небудь дотепне, смішне або зробити щось задля жарту; покепкувати. || з кого – чого, рідко над ким – чим. Поставити кого-небудь задля жарту в смішне становище; посміятися з когось. 2》 Жартувати якийсь час. || Жартуючи, залицятися до кого-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожартувати — ПОЖАРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. з ким, до кого і без дод. Сказати або зробити що-небудь заради сміху, забави; пошуткувати. Та й дівчина ж була [Олеся]!... Словник української мови у 20 томах
  4. пожартувати — ЖАРТУВА́ТИ з ким і без додатка (говорити або робити що-небудь заради сміху, забави), ШУТКУВА́ТИ розм., ЧУДИ́ТИ розм. — Док.: пожартува́ти, пошуткува́ти. По обличчю сержанта не можна було вгадати, жартує він чи говорить серйозно (О. Словник синонімів української мови
  5. пожартувати — Пожартува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пожартувати — ПОЖАРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Сказати що-небудь дотепне, смішне або зробити щось задля жарту; пошуткувати. Та й дівчина ж була [Олеся]!... Словник української мови в 11 томах
  7. пожартувати — Пожартува́ти, -ту́ю, -єш гл. Пошутить. До всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. МВ. І. 33. Ой ти, мужиче-невірниченьку, да не віриш моєму білому личеньку, що не вільно стати, пожартувати, молодого жовніра поцілувати. н. п. З панянками пожартуєм. Шевч. 158. Словник української мови Грінченка