1. Приповідки або українсько-народня філософія

пожаліти

Пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву.

Іронія з милосердя лукавого здирці.

Пожалів, як вовк порося — від’їв ніжки та й усе.

Таке саме значення, як і попереднього прислів'я.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожаліти — (виявити жаль до когось) пошкодувати, зглянутися, змилуватися, змилосердитися. Словник синонімів Полюги
  2. пожаліти — пожалі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. пожаліти — -ію, -ієш, док. 1》 перех., без додатка і рідко неперех. Відчути жалість, співчуття до кого-небудь; зглянутися на кого-, що-небудь. || Висловити співчуття. || Потурбуватися про кого-небудь; виявити прихильність, приязнь. 2》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пожаліти — ПОЖАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. кого, що і рідко без прям. дод. Відчути жалість, співчуття до кого-небудь; зглянутися на кого-, що-небудь. [Настя:] Марусю! пожалій моїх старих літ, моєї сивої голови! Пожалій мого розбитого серця! (І. Словник української мови у 20 томах
  5. пожаліти — БЕРЕГТИ́ (ощадливо витрачати або використовувати), ЗБЕРІГА́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (залишати про запас); ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛІ́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ розм., ЖА́ЛУВАТИ розм., рідше (неохоче, скупо витрачати що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
  6. пожаліти — ПОЖАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. перех., без додатка і рідко неперех. Відчути жалість, співчуття до кого-небудь; зглянутися на кого-, що-небудь. [Настя:] Марусю! пожалій моїх старих літ, моєї сивої голови! Пожалій мого розбитого серця! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. пожаліти — Пожаліти, -лію, -єш гл. Пожалѣть. Він пожалів мене вбить, да й одвіз в ліс. Рудч. Ск. І. 25. Словник української мови Грінченка