1. Приповідки або українсько-народня філософія

пожалувати

Пожалів вовк кобилу, та лишив лиш хвіст і гриву.

Іронія з милосердя лукавого здирці.

Пожалів вовк ягня, тай з'їв на снідання.

Значіння, що й попереднє.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожалувати — пожа́лувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пожалувати — -ую, -уєш, док. 1》 перех. і без додатка. Виявити співчуття; змилуватися над ким-небудь. || Приголубити кого-небудь, попестити. || Виявити увагу, прихильність до кого-небудь. 2》 перех. Поберегти кого-, що-небудь; пожаліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожалувати — ПОЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Виявити співчуття; змилуватися над ким-небудь. – Чуже лихо, як кажуть, людям сміх, похлипаєш раз, люди пожалують, удруге – одвернуться, утретє – стануть сміяться (О. Словник української мови у 20 томах
  4. пожалувати — пожа́лувати відчути жаль, пошкодувати (ст): “Не пожалуєте”, – говорив на всі арґументи режисерів та акторів. І справді. Злічити не можна ситуацій і цілих п'єс, які він часто рятував від скандалу (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. пожалувати — БЕРЕГТИ́ (дбайливо ставитися до кого-, чого-небудь), ОБЕРІГА́ТИ, УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ЖАЛІ́ТИ, ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ рідше, ЖА́ЛУВАТИ рідше, ЩАДИ́ТИ підсил. — Док. Словник синонімів української мови
  6. пожалувати — ПОЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док. 1. перех. і без додатка. Виявити співчуття; змилуватися над ким-небудь. — Чуже лихо, як кажуть, людям сміх, похлипаєш раз, люди пожалують, удруге — одвернуться, утретє — стануть сміяться (Стор. Словник української мови в 11 томах
  7. пожалувати — Пожалувати, -лую, -єш гл. 1) Приласкать, привѣтливо обойтись. Побить, то й аби хто знайдеться, от инше діло пожалувать. Ном. № 4072. Вона ж мене пожалує, як свою дитину. Чуб. V. 455. Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися, і пошануй. МВ. І. 17. Словник української мови Грінченка