1. Словник української мови Грінченка

пожалувати

Пожалувати, -лую, -єш

гл.

1) Приласкать, привѣтливо обойтись. Побить, то й аби хто знайдеться, от инше діло пожалувать. Ном. № 4072. Вона ж мене пожалує, як свою дитину. Чуб. V. 455. Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися, і пошануй. МВ. І. 17.

2) Пожалѣть. Мале пожалуєш, велике втеряєш. Чуб. І. 293. Нічого не пожалую, усе віддам, що в мене є. Шевч. 301. Як припало до лишенька, — купи, мамо, женишенька! Не пожалуй копи грошей, щоб чорнявий та хороший. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожалувати — пожа́лувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пожалувати — -ую, -уєш, док. 1》 перех. і без додатка. Виявити співчуття; змилуватися над ким-небудь. || Приголубити кого-небудь, попестити. || Виявити увагу, прихильність до кого-небудь. 2》 перех. Поберегти кого-, що-небудь; пожаліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожалувати — ПОЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Виявити співчуття; змилуватися над ким-небудь. – Чуже лихо, як кажуть, людям сміх, похлипаєш раз, люди пожалують, удруге – одвернуться, утретє – стануть сміяться (О. Словник української мови у 20 томах
  4. пожалувати — пожа́лувати відчути жаль, пошкодувати (ст): “Не пожалуєте”, – говорив на всі арґументи режисерів та акторів. І справді. Злічити не можна ситуацій і цілих п'єс, які він часто рятував від скандалу (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. пожалувати — Пожалів вовк кобилу, та лишив лиш хвіст і гриву. Іронія з милосердя лукавого здирці. Пожалів вовк ягня, тай з'їв на снідання. Значіння, що й попереднє. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. пожалувати — БЕРЕГТИ́ (дбайливо ставитися до кого-, чого-небудь), ОБЕРІГА́ТИ, УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ЖАЛІ́ТИ, ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ рідше, ЖА́ЛУВАТИ рідше, ЩАДИ́ТИ підсил. — Док. Словник синонімів української мови
  7. пожалувати — ПОЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док. 1. перех. і без додатка. Виявити співчуття; змилуватися над ким-небудь. — Чуже лихо, як кажуть, людям сміх, похлипаєш раз, люди пожалують, удруге — одвернуться, утретє — стануть сміяться (Стор. Словник української мови в 11 томах