1. Словник української мови в 11 томах

пожартувати

ПОЖАРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Сказати що-небудь дотепне, смішне або зробити щось задля жарту; пошуткувати.

Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, хороша, до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Вовчок, І, 1955, 21);

[Гостомисл:] Гаразд, хлоп’ята! От люблю таких! А чи не з вас котрий пожартував Сю ніч у мене в замку? (Фр., IX, 1952, 293);

Дмитро хотів пожартувати з ним, насунути картуз на очі, але дитя відступило від нього (Стельмах, II, 1962, 270);

— Загоїться, поки весілля скоїться, — пожартував він. — Полеж з тиждень і забудеш, що впав (Тулуб, В степу.., 1964, 356);

// з кого — чого, рідко над ким — чим. Поставити кого-небудь задля жарту в смішне становище; посміятися з когось.

[Сабіна:] Тепер я тямлю, що не мені, затоптаній ганчірці, гостей шляхетних пристоїть [належить] вітати. Мій пан хотів собі пожартувать з рабині (Л. Укр., III, 1952, 156);

Не втримавсь [Артем], щоб не пожартувати з брата: — Та ти, бачу, служакою став (Головко, II, 1957, 535).

2. Жартувати якийсь час.

— Доки схочу, доти пожартую, а докучить — далі помандрую… (Вовчок, VI, 1956, 267);

Молодь вийшла у сад погуляти, поспівати та пожартувати (Мак., Вибр., 1954, 240);

Надвечір часом наїжджали Сусіди.. Полихословить, потужити, Пожартувать собі гуртом (Пушкін, Є. Онєгін, перскл. Рильського, 1949, 60);

// Жартуючи, залицятися до кого-небудь якийсь час.

— Ходи, Гандзю, пожартую, Ходи, Гандзю, поцілую (Шевч., І, 1963, 102).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожартувати — пожартува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пожартувати — -ую, -уєш, док. 1》 Сказати що-небудь дотепне, смішне або зробити щось задля жарту; покепкувати. || з кого – чого, рідко над ким – чим. Поставити кого-небудь задля жарту в смішне становище; посміятися з когось. 2》 Жартувати якийсь час. || Жартуючи, залицятися до кого-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожартувати — ПОЖАРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. з ким, до кого і без дод. Сказати або зробити що-небудь заради сміху, забави; пошуткувати. Та й дівчина ж була [Олеся]!... Словник української мови у 20 томах
  4. пожартувати — Пожартував злодій: в четвер вмер, а в п’ятницю встав та й коня вкрав. Про злодія, який вдавав із себе хворого, вичікуючи слушного часу, щоб вкрасти. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. пожартувати — ЖАРТУВА́ТИ з ким і без додатка (говорити або робити що-небудь заради сміху, забави), ШУТКУВА́ТИ розм., ЧУДИ́ТИ розм. — Док.: пожартува́ти, пошуткува́ти. По обличчю сержанта не можна було вгадати, жартує він чи говорить серйозно (О. Словник синонімів української мови
  6. пожартувати — Пожартува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пожартувати — Пожартува́ти, -ту́ю, -єш гл. Пошутить. До всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. МВ. І. 33. Ой ти, мужиче-невірниченьку, да не віриш моєму білому личеньку, що не вільно стати, пожартувати, молодого жовніра поцілувати. н. п. З панянками пожартуєм. Шевч. 158. Словник української мови Грінченка