1. Словник української мови у 20 томах

позаганяти

ПОЗАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗАГО́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що.

1. Примусити всіх або багатьох увійти куди-небудь, у щось.

Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Панас Мирний);

[Х а я (гука в двері):] Позагонь усю птицю у закути та позамикай! (М. Кропивницький).

2. Загнати кудись далеко всіх або багатьох;

// безос.

– Хіба на них розсердишся? .. А ще ж – сиротята. Либонь усі будинківські [з дитбудинку]. І з Волги, і з Катеринославщини... Голодом позагонило... (А. Головко).

3. Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину).

– Не позаганяйте коней, хай частіше перепочивають (М. Стельмах).

4. розм. Глибоко застромити, вбити в що-небудь з розгону, з силою все або багато чогось.

Позаганяти цвяхи в дошку.

5. фам. Продати, збути все або багато чого-небудь.

Швиденько позаганяли все, що накрали.

◇ (1) Позаго́нити (позаганя́ти) на той світ – довести до смерті, прискорити загибель багатьох.

Хто скаже, що я чоловіка вбив? Може, вони на своїм віку десятки, сотні на той світ позагонили... А тепер шкода: нема волі (Панас Мирний);

Площа буряків і особливо кукурудзи збільшиться удвоє, а робочі руки одні .. Не впораємось, Павлушо. А жінок і дівчат позаганяємо на той світ (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позаганяти — позаганя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позаганяти — -яю, -яєш і позагонити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Примусити всіх чи багатьох увійти куди-небудь, у щось. 2》 Загнати кудись далеко всіх чи багатьох. || безос. 3》 Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позаганяти — загна́ти / заганя́ти (заго́нити) у моги́лу (до моги́ли, на той світ і т.ін.) кого. Довести до передчасної загибелі, прискорити чию-небудь смерть. Фразеологічний словник української мови
  4. позаганяти — ПОЗАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗАГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Примусити всіх або багатьох увійти куди-небудь, у щось. Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Мирний, І, 1949, 130); [X а я (гука в двері)... Словник української мови в 11 томах
  5. позаганяти — Позаганя́ти, -ка́ю, -єш гл. Загнать (многихъ). Вона б нашу худобоньку та позаганяла. Чуб. V. 726. Словник української мови Грінченка