1. Словник української мови в 11 томах

позаганяти

ПОЗАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗАГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. Примусити всіх або багатьох увійти куди-небудь, у щось.

Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Мирний, І, 1949, 130);

[X а я (гука в двері):] Позагонь усю птицю у закути та позамикай! (Кроп., V, 1959, 267).

◊ Позаганя́ти (позаго́нити) на той світ — те саме, що Загна́ти у моги́лу (на той світ і т. ін.) (усіх або багатьох) ( див. заганя́ти¹).

— Площа буряків і особливо кукурудзи збільшиться удвоє, а робочі руки одні. Та все сапкою… Не впораємось, Павлушо, а жінок і дівчат позаганяємо на той світ (Кучер, Трудна любов, 1960, 375);

Дід знову забалакав, наче сам до себе: — Ще мало людей забили, на той світ позагонили? (Мирний, II, 1954, 62).

2. Загнати кудись далеко всіх або багатьох;

// безос.

— Хіба на них розсердишся? ..А ще ж — сиротята. Либонь усі будинківські [з дитбудинку]. І з Волги, і з Катеринославщини… Голодом позагонило… (Головко, І, 1957, 248).

3. Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину).

— Не позаганяйте коней, хай частіше перепочивають (Стельмах, Правда.., 1961, 336).

4. розм. Глибоко застромити, вбити в що-небудь з розгону, з силою все або багато чогось.

5. фам. Продати, збути все або багато чого-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позаганяти — позаганя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позаганяти — -яю, -яєш і позагонити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Примусити всіх чи багатьох увійти куди-небудь, у щось. 2》 Загнати кудись далеко всіх чи багатьох. || безос. 3》 Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позаганяти — ПОЗАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗАГО́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. 1. Примусити всіх або багатьох увійти куди-небудь, у щось. Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Панас Мирний); [Х а я (гука в двері)... Словник української мови у 20 томах
  4. позаганяти — загна́ти / заганя́ти (заго́нити) у моги́лу (до моги́ли, на той світ і т.ін.) кого. Довести до передчасної загибелі, прискорити чию-небудь смерть. Фразеологічний словник української мови
  5. позаганяти — Позаганя́ти, -ка́ю, -єш гл. Загнать (многихъ). Вона б нашу худобоньку та позаганяла. Чуб. V. 726. Словник української мови Грінченка