1. Фразеологічний словник української мови

позаганяти

загна́ти / заганя́ти (заго́нити) у моги́лу (до моги́ли, на той світ і т.ін.) кого. Довести до передчасної загибелі, прискорити чию-небудь смерть. Олині сірі очі набирають настороженого виразу: — Я тобі кажу, Мотре, що ти своїми вибриками, своїми фантазіями заженеш маму до могили (Ірина Вільде); Його родичі страшенний народ, вони можуть просто на той світ загнати (Леся Українка); Приходив на посиденьки і Андрій Блатулін-Латочка. Переступивши поріг, скаржився, що діти заженуть його в труну (Григорій Тютюнник); Тато робить мені гіркі докори, що, каже, через твоє радикальство та арешти ти матір загониш у гріб (В. Стефаник). позаго́нити (позаганя́ти) на той світ (про багатьох). Хто скаже, що я чоловіка вбив? Може, вони на своїм віку десятки, сотні на той світ позагонили... А тепер шкода: нема волі (Панас Мирний); Площа буряків і особливо кукурудзи збільшиться удвоє, а робочі руки одні. .. Не впораємось, Павлушо. А жінок і дівчат позаганяємо на той світ (В. Кучер).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позаганяти — позаганя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позаганяти — -яю, -яєш і позагонити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Примусити всіх чи багатьох увійти куди-небудь, у щось. 2》 Загнати кудись далеко всіх чи багатьох. || безос. 3》 Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позаганяти — ПОЗАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗАГО́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. 1. Примусити всіх або багатьох увійти куди-небудь, у щось. Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Панас Мирний); [Х а я (гука в двері)... Словник української мови у 20 томах
  4. позаганяти — ПОЗАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗАГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Примусити всіх або багатьох увійти куди-небудь, у щось. Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Мирний, І, 1949, 130); [X а я (гука в двері)... Словник української мови в 11 томах
  5. позаганяти — Позаганя́ти, -ка́ю, -єш гл. Загнать (многихъ). Вона б нашу худобоньку та позаганяла. Чуб. V. 726. Словник української мови Грінченка