позбавляти

ПОЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. позба́влять; док.

1. кого, чого. Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось.

Се страшенна річ “недвижима” власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху, як тільки вони з нею зв'яжуться (Леся Українка);

Мотря обіймала цехмістрові чоботи, благаючи не позбавляти старого шматка хліба (З. Тулуб);

Зняти костюм лікар заборонив, щоб не позбавляти Василя Васильовича віри, що приступ швидко мине й репетиція триватиме далі (Л. Дмитерко);

І я кляну за катом ката В моїй невольницькій глуші, Що нацькував на брата – брата, .. Люд закував в цупкі кайдани, Позбавив молодість мети (П. Грабовський);

На початку 1884 року Косту Хетагурова позбавили стипендії, і йому прийшлось залишити навчання в Академії і повернутись на батьківщину (П. Тичина);

// Не давати кому-небудь можливості здійснювати щось, забороняти кому-небудь щось робити.

Не бажаних церкві професорів позбавляли права викладати і переслідували (з навч. літ.);

– На заводі ніхто не позбавить його права вчитись! (О. Донченко).

2. кого, чого. Звільняти кого-небудь від чогось небажаного; допомагати кому-небудь уникнути чогось.

На 17 році я вже мав політичний процес і з того часу до останніх днів жандари [жандарми] не позбавляють мене своєї ласкавої опіки (М. Коцюбинський);

Хоч се не дуже вигідно для Вас, та, почасти, й для мене, але нехай вже так буде, – тим позбавите мене більшої мороки (Леся Українка);

Почувши, що в поїзді з'явився касир, який позбавить їх неприємного обов'язку стояти в черзі .. на вузловій станції, де мала бути пересадка, пасажири щиро дякували Даші (С. Журахович).

3. тільки док., кому, чого, розм. Зменшити, урізати.

– Ось ми, – каже [стражник], – твоєму панові позбавимо волі, а то він носиться з нею, як з писаною торбою!.. (Панас Мирний).

4. тільки док., чого, розм. Ушкодити, зіпсувати що-небудь.

Вітри шаліють, лісова смуга захистила сад. Вітри розбилися об могутні осокори, не позбавили цвіту (К. Гордієнко).

5. кого, розм. Доводити до загину, знищувати всіх або багатьох.

Багацько позбавляв Буняка таким способом людей (Сл. Б. Грінченка).

◇ (1) Позбавля́ти / позба́вити життя́ (ві́ку) – умертвляти, убивати кого-небудь.

Удвох із .. дружиною залишились одного разу без обіду, бо шкода було позбавляти життя коропа, який плавав у них у відрі... (Ю. Яновський);

Через якусь дурну вигадку, якусь нісенітну легенду він ладен був розбити мені дорогий апарат, скалічити або й позбавити мене життя (М. Коцюбинський);

– Мав би я силу, то враз і душі б тебе, й віку позбавив І відіслав би в оселю Аїда (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

(2) Позбавля́ти / позба́вити [пра́ва] го́лосу кого – забороняти кому-небудь брати участь у голосуванні.

[Коваль:] Я пропоную конфіскувати майно. Заарештувати Чирву та ще кількох. Позбавити їх голосу (І. Микитенко);

(3) Позбавля́ти / позба́вити сло́ва – не дати можливості висловитися на зборах, мітингу, суді і т. ін.

[Голос покликача:] Відпущеник Нартал сказав.., що він би хтів [хотів] скупатись в римській крові, за теє суд його позбавив слова (Леся Українка).