1. Фразеологічний словник української мови

позбавляти

позбавля́ти / позба́вити життя́ (ві́ку). Умертвляти, убивати кого-небудь. Удвох із .. дружиною залишились одного разу без обіду, бо шкода було позбавляти життя коропа, який плавав у них у відрі… (Ю. Яновський); Через якусь дурну вигадку, якусь нісенітну легенду він ладен був розбити мені дорогий апарат, скалічити або й позбавити мене життя (М. Коцюбинський); — Мав би я силу, то враз і душі б тебе, й віку позбавив І відіслав би в оселю Аїда (Переклад Б. Тена).

позбавля́ти / позба́вити (пра́ва) го́лосу кого. Забороняти кому-небудь брати участь у голосуванні. (Коваль:) Я пропоную конфіскувати майно. Заарештувати Чирву та ще кількох. Позбавити їх голосу (І. Микитенко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позбавляти — позбавля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позбавляти — (прав) залишати без, забирати <�віднімати> що; (тягару) звільняти від чого; док. ПОЗБАВИТИ, (надходження чогось) о. перекрити канал чого. Словник синонімів Караванського
  3. позбавляти — -яю, -яєш, недок., позбавити, -влю, -виш; мн. позбавлять; док., перех. 1》 Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось. || Не давати кому-небудь можливості здійснювати щось, забороняти кому-небудь щось робити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позбавляти — ПОЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. позба́влять; док. 1. кого, чого. Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось. Словник української мови у 20 томах
  5. позбавляти — ВІДБИРА́ТИ (доводити до втрати кимось певних властивостей, якостей, почуттів і т. ін.), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ. — Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, позба́вити. Словник синонімів української мови
  6. позбавляти — ПОЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. позба́влять; док., перех. 1. Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось. Словник української мови в 11 томах
  7. позбавляти — Позбавля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Умертвить (многихъ). Багацько позбавляв Буняка таким способом, людей. Драг. 204. 2) Лишить многихъ. Словник української мови Грінченка