1. Словник синонімів української мови

позбавляти

ВІДБИРА́ТИ (доводити до втрати кимось певних властивостей, якостей, почуттів і т. ін.), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ. — Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, позба́вити. П'яний собі розум відбирає (приказка); — Забрали силу (фабриканти), випили кров, та й став непотрібний (М. Коцюбинський); — За що в мене душу віднімаєте?.. Не можу без вашої Марусі жити! (Г. Квітка-Основ'яненко); Що залишиться їй, коли позбавить себе навіть своїх мрій? (Ірина Вільде).

I. ЗВІЛЬНЯ́ТИ (кого-небудь з-під арешту, з в'язниці, від якоїсь залежності і т. ін.; давати волю), ВИПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ (від чогось небажаного); ВИВІ́ЛЬНЮВАТИ, ВИВІЛЬНЯ́ТИ, ЕМАНСИПУВА́ТИ книжн. (від якоїсь залежності). — Док.: звільни́ти, ви́пустити, відпусти́ти, позба́вити, ви́вільнити, емансипува́ти. Зарплату підвищили. Інші вимоги частково задовольнили. Арештованих згодом звільнили (І. Кулик); Так пані вже каже: — Хочу три рублі, та, може, й за три ще не одпущу (Марко Вовчок); Не позбавляють (жандарми) мене своєї ласкавої опіки (М. Коцюбинський). — Пор. 1. визволя́ти.

ПОЗБАВЛЯ́ТИ чого (не давати можливості, забороняти комусь робити щонебудь), ВІДБИРА́ТИ що, ЛИША́ТИ заст., РІША́ТИ заст. — Док.: позба́вити, відня́ти, відібра́ти, лиши́ти, ріши́ти. Се страшенна річ "недвижима" власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху, як тільки вони з нею зв'яжуться (Леся Українка); Вони ж (санітари), за розпорядженням, не мають права відбирати в головного лікаря честь самому відкривати двері начальству (І. Ле); Довго й голосно читав він. На кінці було: а таку-то Солоху за підпал хлівця лишити усіх прав (Панас Мирний); — Господи милосердний! не осироти нас! Не віднімай від нас нашої радості! Ріши мене усії (усієї) худоби..; а нехай вона (Маруся) поживе на світі... (Г. КвіткаОснов'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позбавляти — позбавля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позбавляти — (прав) залишати без, забирати <�віднімати> що; (тягару) звільняти від чого; док. ПОЗБАВИТИ, (надходження чогось) о. перекрити канал чого. Словник синонімів Караванського
  3. позбавляти — -яю, -яєш, недок., позбавити, -влю, -виш; мн. позбавлять; док., перех. 1》 Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось. || Не давати кому-небудь можливості здійснювати щось, забороняти кому-небудь щось робити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позбавляти — ПОЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. позба́влять; док. 1. кого, чого. Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось. Словник української мови у 20 томах
  5. позбавляти — позбавля́ти / позба́вити життя́ (ві́ку). Умертвляти, убивати кого-небудь. Удвох із .. дружиною залишились одного разу без обіду, бо шкода було позбавляти життя коропа, який плавав у них у відрі… (Ю. Фразеологічний словник української мови
  6. позбавляти — ПОЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. позба́влять; док., перех. 1. Забирати, віднімати щось у кого-небудь, залишати кого-, що-небудь без чогось. Словник української мови в 11 томах
  7. позбавляти — Позбавля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Умертвить (многихъ). Багацько позбавляв Буняка таким способом, людей. Драг. 204. 2) Лишить многихъ. Словник української мови Грінченка