поздирати
ПОЗДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Зідрати, зняти верхній шар чого-небудь у багатьох місцях.
Чайник був давно вичищений. Рубін поздирав долотом увесь накип всередині (І. Сенченко).
2. Відідрати, відірвати прибите, приклеєне, прикріплене і т. ін. (все або багато чого-небудь, у багатьох місцях).
– Чому ж ти не скинув [сорочку]?.. Воно ж попристає, поприсихає, поздираєш, ятритиметься... гірше буде! (Панас Мирний);
Стіл, за яким сидів Гнат, був реквізований у попа. Зелене сукно із нього поздирали, і Гнат наказав сільрадівському конюхові Кузьмі його спалити (Григорій Тютюнник);
// Зірвати, зняти повішене, одягнене, взуте і т. ін. (все або багато чого-небудь).
Зі злости [злості] велів [Мошко] з мене поздирати чоботи й рубаттє [лахміття], що я мав на собі (І. Франко);
Зухвалий Іцик звичайнісіньким дрючком упорався з п'ятьма гусарами, поздирав з них шаблі (Я. Качура).
3. розм. Взяти насильно, проти волі й бажання кого-небудь усе або багато чогось.
Панство гуляло, їло, співало – Праця гірка мужикова, А за оренду з нас поздирало Свиту й останню корову (з народної пісні);
– Уже, здається, що у кого й було, то все поздирали [збирачі подушного]. Доки вже вони будуть і драти? (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- поздирати — поздира́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поздирати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зідрати, зняти верхній шар чого-небудь у багатьох місцях. 2》 Відідрати, відірвати прибите, приклеєне, прикріплене і т. ін. (все чи багато чого-небудь, у багатьох місцях). || Зірвати, зняти повішене, одягнене, взуте і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поздирати — ПОЗДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зідрати, зняти верхній шар чого-небудь у багатьох місцях. Чайник був давно вичищений. Рубін поздирав долотом увесь накип всередині (Сенч., На Бат. горі, 1960, 28). Словник української мови в 11 томах
- поздирати — Поздира́ти, -ра́ю, -єш гл. Содрать (во множествѣ). І який то дурень поздирав кору з дерева. Черниг. у. Словник української мови Грінченка