1. Словник української мови у 20 томах

позичальник

ПОЗИЧА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто бере у кого-небудь щось у позику.

За договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші чи .. речі (з мови документів);

– Легко живеться таким позичальникам, як голові в “Маяку” [що все позичає в сусідів] (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позичальник — позича́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. позичальник — -а, ч. Той, хто бере у кого-небудь щось у позику. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позичальник — Позича́льник, ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. позичальник — ПОЗИЧА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто бере у кого-небудь щось у позику. За договором позики одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші чи .. речі (Цив. Словник української мови в 11 томах
  5. позичальник — рос. заемщик одержувач кредиту, позички; сторона в кредитній угоді, що бере на себе зобов'язання повернення позичених грошей (майна) і сплати процента. П. може бути держава, юридична особа, громадянин. Eкономічна енциклопедія